Зрозуміло, що за умов існування нинішньої структури економіки, темпів економічного розвитку країни та демографічної тенденції у бік старіння населення (зараз на 1000 працюючих припадає 400 пенсіонерів, а у 2050р., за розрахунками, очікується вже - 700) чинна система пенсійного забезпечення ніколи не подолає суперечності, яку сама в собі містить, - невідповідності заявлених в законі обіцянок їхній реалізації. І відповідно така пенсійна система прирікає людей на злиденну старість.

На часі - нагальне реформування всієї системи. У чому ж воно полягає?

Реформа передбачає 3 рівня пенсійного забезпечення: класична солідарна система (1-й рівень), загальнообов'язкова накопичувальна система, тобто залучення до фінансування майбутньої власної старості всіх громадян України (2-й рівень) і добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.

Перший рівень забезпечуватиме мінімальний розмір пенсійних виплат. 2-й рівень, по суті, означає, що кожний працюючий має протягом своєї трудової діяльності щомісяця відраховувати на власний накопичувальний рахунок певний відсоток заробітної плати. Ці кошти акумулюватимуться в єдиному Накопичувальному фонді та інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Крім того, кожний накопичувальний рахунок є власністю як майбутнього пенсіонера, так і, в разі його передчасної смерті, його спадкоємців. За розрахунками, коли повною мірою запрацюють 1-й та 2-й рівень реформи, сукупний розмір пенсії сягне 55-60% заробітної плати (зараз - близько 35%). Крім того, запровадження 2-го рівня сприятиме зменшенню податкового тиску на фонд оплати праці, позаяк частину пенсійних накопичень перебере на себе саме 2-й рівень.

Реформа передбачає і 3-й рівень пенсійної системи. Це недержавне пенсійне забезпечення. Основу цієї системи становитимуть недержавні пенсійні фонди, які за типами поділятимуться на відкриті, корпоративні та професійні. Тобто громадянин, здійснивши власний моніторинг існуючих недержавних фондів, матиме змогу сам визначити, в який саме вкладати свої грошики, аби на старість зібрати їх якомога більше. Або не вкладати.

Література

Закон України "Про страхування" №85/96-ВР від 7 березня 1996 року.

Закон України „Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року N 1788-XII.// В редакції Закону N 2981-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.125

Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» №283/97-ВР від 22 травня 1997.

Постанова Кабінету Міністрів №743 від 17 вересня 1993 р. "Про створення Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю".

Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» №23 від 17 березня 1993 року.

Андрей Гутор, "Такое трепетное ожидание закона", Бізнес №23 (230) 16 червня 1997р., стор. 20

Анжела Зуєва, "Так вот оно какое, наше страхование", Бізнес №51-52 (206-207), 24 грудня 1996 р., стор. 24-25.

ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (У ЦИФРАХ І ФАКТАХ, СТАНОМ НА 1 СІЧНЯ 2002 РОКУ).// УКРІНФОРМ, 2003

Іван Петров "Заработал - отложи и спряч", Бізнес №23 (230) від 16 червня 1997 року, стор. 24-25.

Кус Е. Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні. Проект реформування соціального сектору, Кемонікс/ПАДКО, 16 листопада 1997 року

Олена Барбарова, "Ну не смогла я … Пенсионное обеспечение в Украине: реальность и намерения", Бізнес №28 (183), 23 лютого 1996 р., стор.16.

Репа А., Згурський О. Податки за кордоном.// Дебет-Кредит №21'2002