4 | Пенсії за вислугу років | 103 427 | 114 620 | 126 603 | 152 932 | 159 319 | 0,8 | 0,9 | 0,9 | 1,1 | 1,19 | 110,8 | 110,5 | 120,8 | 104,2

5 | Соціальні пенсії | 422 142 | 423 836 | 428 772 | 430 967 | 429 485 | 3,2 | 3,2 | 3,2 | 3,2 | 3,2 | 100,4 | 101,2 | 100,5 | 99,7

. | Всього отримують пенсії відповідно до Закону України
“Про пенсійне забезпечення” | 13 399 938 | 13 368 271 | 13 380 927 | 13 316 725 | 13 393 723 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 99,8 | 100,1 | 99,5 | 100,6

2.3 Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні

У лютому 1997 року було створено робочу групу з питань пенсійної реформи, до якої увійшли в основному представники державних установ. На робочу групу покладався аналіз існуючої системи пенсійного забезпечення в Україні і розробка проектів законів, необхідних для її реформування.

Під час обговорень робоча група вивчала роль недержавних пенсійних фондів в Україні. Деякі організації наголошували на необхідності запровадження в Україні загальної системи недержавного пенсійного забезпечення, в той час як інші розглядали недержавні пенсії лише як доповнення до державних.

У системі недержавного пенсійного забезпечення України використано досвід впровадження аналогічних систем Росії та країн Балтії. Законодавчу базу недержавного пенсійного забезпечення в Росії було створено Указом Президента Єльцина №1077 від 16 вересня 1992 року, хоча росіяни мали змогу укладати договори недержавного пенсійного страхування й раніше. Після виходу Указу Президента в Росії були створені органи нагляду за діяльністю НПФ, в тому числі Управління недержавних пенсійних фондів та Асоціацію недержавних пенсійних фондів. Уряд Росії видав також указ про утворення спеціальної Інспекції недержавних пенсійних фондів при Міністерстві соціального захисту, яка встановила порядок реєстрації і ліцензування НПФ та інші вимоги. В результаті на початку 1995 року в Росії сформувалася система недержавного пенсійного забезпечення. У травні 1996 року в 60 регіонах Росії було зареєстровано понад 400 НПФ. За станом на 1 січня 1997 року активи російських недержавних пенсійних фондів становили 3 трлн рублів. Договори недержавного пенсійного страхування уклали понад 1,5 млн громадян Росії, а виплати за цими договорами отримали понад 130 тис росіян.

Систему недержавного пенсійного забезпечення в Україні було започатковано в 1992 році, коли кілька громадських організацій, трастів та акціонерних компаній оголосили про заснування НПФ з метою доповнення існуючої системи державного пенсійного забезпечення. Більшість НПФ засновувалися в Києві, Харкові та Одесі. Пізніше філії НПФ були відкриті й в інших містах України. У 1995 році кількість НПФ в Україні зросла до 21.

В одній з газетних публікацій було сказано, що "за деякими джерелами в середині 1996 року в Україні налічувалося близько 40 НПФ", приблизно половина з яких працювала в Києві, решта - у великих промислових містах. Серед найбільших НПФ слід згадати СПАС (Київ), Добробут (Київ), Pension Mutual, Печерський (Київ), ПФ банку Україна (Київ), Укоопспілка (Київ), Європейський (Харків), Народний ПФ банку Україна (Одеса) та Обегір (Харків). Статутний капітал НПФ становив 20-30 тис грн. Кількість вкладників НПФ в Україні на початку 1996 року оцінювалася на рівні 500-700 тис, а сума активів НПФ - майже в 1,5 млн доларів США.

Як правило, НПФ є товариствами відкритого типу, заснованими фізичними та/або юридичними особами - приватними підприємствами та державними установами. НПФ в Україні можуть засновуватися в формі:

спеціалізованих недержавних пенсійних фондів;

організацій, для яких пенсійне страхування не є основним видом діяльності, в тому числі некомерційних, неприбуткових і громадських організацій, доброчинних організацій і фондів;

страхових компаній, що надають послуги по "додатковому пенсійному страхуванню".

Більшість НПФ засновувалися як товариства, де акціонерами могли бути як фізичні, так і юридичні особи. Страхові компанії, трасти та громадські організації також створювали пенсійні програми. В деяких випадках НПФ є складовою частиною організації, юридичний статус якої є комбінацією кількох юридичних форм. Наприклад, СПАС є недержавною громадською організацією, що одночасно виконує доброчинні функції і є частиною групи, яка розробляє нові пенсійні програми в Україні.

Більшість НПФ (включно зі СПАСом) пропонували пенсійні плани з внесками фіксованих розмірів. Окремі фонди (зокрема Оберіг) укладали договори з гарантованими мінімальними платежами (аналогічні пенсійним планам з виплатами фіксованих розмірів). Взагалі фонди можна поділити на дві групи:

фонди, які укладають договори довічної пенсії як додаткової до державної пенсії, за якими пенсія виплачується після досягнення встановленого державою віку виходу на пенсію;

фонди, що укладають договори, за якими пенсії виплачуються одноразово або щомісячно чи щоквартально.

Звичайно фонди вкладали пенсійні кошти в:

банківські депозити;

страхові поліси;

цінні папери (здебільшого державні облігації);

спільні інвестиційні проекти.

Кошти фондів передавалися також третім сторонам для інвестицій.

Крім згаданих вище фондів окремі підприємства засновували свої власні фонди. Проте оскільки такі фонди як правило не реєструвалися, інформація про них обмежена. Звичайно фонди підприємств створювалися керівництвом підприємств, об'єднаннями або групами акціонерів приватизованих підприємств. На практиці кошти фондів підприємств часто використовуються керівництвом підприємств для інших (непенсійних) потреб підприємств. Сьогодні фонди підприємств складають незначну частку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

У серпні 1994 року недержавна організація - Організація сприяння недержавній системі пенсійного забезпечення почала розробку першого законопроекту про недержавну систему пенсійного забезпечення в Україні (ПОСТАНОВА №491/95-ВР) з