У випадку добровільного страхування основних і обо-ротних фондів суб'єктами різних форм власності в цілому застосовується однакова сукупність страхових ризиків та обсяг відповідальності. Відшкодовуються збитки в результаті пошкодження або загибелі майна від дії стихійних сил при-роди, припинення подачі тепла, стисненого повітря чи елек-троенергії, що викликане стихійними лихами, внаслідок аварій транспортних засобів, комунальних системи забез-печення промислових об'єктів. Капітальні споруди та інше майно є також застрахованими і на той випадок, коли ви-никнення пожежі або загроза стихійного лиха змусили влас-ників розібрати його чи перемістити в безпечне місце. Тоді до суми страхового відшкодування збитку включаються зму-шені витрати власника застрахованого майна на демонтаж устаткування, будівель, їхніх складових елементів, на транспортне перевезення, а потім на відновлення промис-лових об'єктів і підприємств, підготовку їх до нормальної експлуатації. За додатковим договором основні й оборотні активи можуть бути застраховані від крадіжки із застосу-ванням технічних засобів транспортних об'єктів згідно з основним договором і знаходження їх в дорозі під час пошкодження або загибелі, включно з вантажем. Винят-ком може бути лише встановлена законодавством чи дого-вором відповідальність транспортних організацій за пошкод-ження або загибель вантажу під час перебування його в дорозі. Якщо ті чи інші матеріальні активи використову-ються для проведення експериментальних або дослідниць-ких робіт, а також експонуються на виставці, то дія дого-вору страхування починається з моменту переміщення їх з постійного місця знаходження до упаковки з метою транс-портування на місце випробування або експонування. У цьому разі дія договору страхування поширюється на пері-од тимчасового складування (збереження), випробування чи експонування і зворотнього транспортування на місце постійного знаходження. Не піддягають страхуванню та стра-ховій відповідальності втрати, причиною яких є об'єктивні технологічні або природні процеси: збитки, завдані застрахо-ваним товарам в результаті обробки їх термічним впливом з метою переробки сировини, готової продукції чи з іншою метою (дія на продукти харчування, наплавлення або гаряча обробка металів тощо).
Для повноти відшкодування збитків, заподіяних основ-ним та оборотним фондам, дуже важливе значення має правильна грошова оцінка їх. Зазначимо, що в умовах інфляції, характерної для економіки України на сучасному етапі, проведення такої оцінки вимагає не лише аналізу бухгалтерської звітності, а й знання ринкової кон'юнкту-ри й ціни на конкретні матеріальні активи, перспектив їхньої динаміки тощо.
Для оцінки основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість, за вирахуванням величини зносу, а обо-ротних — за фактичною собівартістю (малоцінні та пред-мети, що швидко зношуються, — повністю). Експонати ви-ставок, колекцій, антикваріату тощо страхуються за їхньою вартістю на основі поданих страхувальником документів або за їхньою експертною оцінкою. Для оцінки сільськогоспо-дарської продукції власного виробництва застосовується її фактична собівартість, але не вище вартості, застрахованої на основі державних закупівельних цін. Незавершене будів-ництво оцінюється за фактично здійсненими затратами фінансових, матеріальних і трудових ресурсів до моменту настання страхового випадку. Продукція, не доведена до готовності, страхується на основі вартості затраченої сиро-вини, матеріалів, енергії та праці, здійснених до часу на-стання страхового випадку. Для визначення її величини ви-користовуються затверджені ціни, норми та розцінки для даного виду робіт. Юридичні та фізичні особи можуть за-страхувати матеріальні активи як за повною оцінкою їх, так і на певну частку (відсоток). Якщо застосовується дру-гий підхід, це означає, що всі об'єкти вважаються застра-хованими на однакову частку від вказаної уже оцінки.
У сучасних умовах розвитку народного господарства України проблема оцінки будь-якого майна набирає особ-ливого значення, тому що відбувається постійне зростання цін на рухоме та нерухоме майно. Повною мірою нейтралізувати вплив інфляції на його страхову оцінку неможливо, але зменшити її наслідки потрібно. Можна запропонувати більш простий варіант вирішення цієї проблеми шляхом, наприклад, відмови від обов'язкового залишення на відповідальності страхувальника певної частини майна. Зви-чайно, такий прийом дає результат при відносно незнач-них темпах інфляції — в межах 30 % щорічно. Правомірно також застосовувати страхування майна за його первісною або відновлювальною вартістю без врахування зносу. За-значимо, однак, що викладене має сенс лише для фондів з незначним фізичним зносом, у межах декількох років.
Складнішим, але й ефективнішим є страхування з умо-вою відшкодування втрат, віднесених до реальної (ринко-вої) вартості матеріальних активів на день