ROE = ROA x EM,

де: ROA - віддача активів, тобто рівень ефективності використання всіх засобів банку;

ROE - рівень ефективності використання акціонерного капіталу;

EM - коефіцієнт власності банку.

Ризик ліквідності - це здатність фінансових активів оперативно звертатися в готівку. Найбільші і найвідоміші виробники і банки, чиї акції звертаються на центральних біржах, мають найменший ризик цього роду. Малої ж фірми - новостворені, венчурні - більш небезпечні в цьому відношенні. У даному випадку особлива увага необхідно приділити вибору посередників. Основні види фінансових посередників, специфіка їхніх прав і обов'язків дуже впливають на ділову активність банків. Їхній правильний вибір впливає на рівень усіх видів ризиків.

Системний ризик зв'язаний зі зміною цін на акції, їхньою прибутковістю, з поточними і очікуваними відсотками по облігаціях, очікуваними розмірами дивіденду і додатковим прибутком, викликаними загальноринковими коливаннями. Він поєднує ризик зміни процентних ставок і ризик інфляції. Піддається досить точному прогнозу, тому що тіснота зв'язку (кореляція) між біржовим курсом акції і загальним станом ринку регулярно і досить вірогідно реєструється різними біржовими індексами.

Несистемний ризик не залежить від стану ринку і є специфікою конкретного підприємства, банку. Він може бути галузевим і фінансової. Основними факторами, є наявність альтернативних сфер додатка (вкладення) фінансових ресурсів, кон'юнктура товарних і фондових ринків і інші.

Сукупність системних і несистемних ризиків називають ризиком інвестицій.

Ризик падіння загальноринкових цін - це ризик недоодержуваного доходу по яких-небудь фінансових активах. Найчастіше він зв'язаний з падінням цін на всі коштовні папери, що звертаються на ринку, одночасно. Причому, акції приватних фірм і акціонерних підприємств значно більш ризикові, чим державні облігації. Держава теоретично і практично не може розоритися, тому що доход по його боргових зобов'язаннях гарантується всім надбанням країни. У той же час недержавні, акціонерні і венчурні підприємства більш мобільні, ефективні, хоча рівень ризику банкрутства в них вище.

Ризик інфляції

Ризик інфляції - це ризик, що визначається життєвим циклом галузей. Основні фактори, що впливають на розвиток галузі, що випливають:

а) переорієнтація економіки, що зв'язано з загальною економічною нестабільністю у світі, по окремих регіонах, країнам, ринкам, ринковим сегментам, нішам і вікнам, з одного боку, і ростом цін на ресурси, з іншої;

б) виснаження яких-небудь ресурсів;

в) зміна попиту на внутрішньому і світовому ринках збуту;

г) загальноісторичний розвиток цивілізації.

Кредитний ризик, чи ризик неповернення кредиту, в однаковому ступені відноситься як до банок, так і до їхніх клієнтів і може бути промисловим (зв'язаним з імовірністю спаду виробництва і/чи попиту на продукцію визначеної галузі); ризик врегулювання і постачань обумовлений невиконанням з якихось причин договірних відносин; ризик, що зв'язаний із трансформацією видів ресурсів (найчастіше по терміну), і ризик форс-мажорних обставин.

Ступінь кредитного ризику банків залежить від таких факторів, як:

- ступінь концентрації кредитної діяльності банку в якій-небудь сфері (галузі), чуттєвої до змін в економіці, тобто яка має еластичний попит на свою продукцію, що виражається ступенем концентрації клієнтів банку у визначених чи галузях географічних зонах, особливо підданих кон'юнктурним змінам;

- питома вага кредитів і інших банківських контрактів, що приходяться на клієнтів, що випробують визначених специфічних труднощів;

- концентрація діяльності банку в маловивчених, нових, нетрадиційних сферах;

- внесення частих чи істотних змін у політику банку по наданню кредитів, формуванню портфеля цінних паперів;

- питома вага нових і недавно притягнутих клієнтів;

- введення в практику занадто великої кількості нових послуг протягом короткого проміжку періоду;

- прийняття як заставу цінностей, які важко реалізуються на ринку або підданих швидкому знецінюванню.

Ризик кредитування позичальників залежить від виду наданого кредиту. У залежності від термінів надання кредити бувають коротко-, середньо- і довгострокові; від видів забезпечення - забезпечені і незабезпечені, котрі у свою чергу можуть бути персональними і банківськими; від специфіки кредиторів - банківські, державні, комерційні (фірмові), кредити страхових компаній і приватних осіб, консорціональні (синдиковані), що структуризуються на клубні (де число кредиторів обмежене) відкриті (участь у ньому може прийняти будь-як чи банк підприємство); від видів дебіторів - сільськогосподарські, промислові, комунальні, персональні; від напрямку використання - споживчі, промислові, на формування оборотних коштів, інвестиційні, сезонні, на усунення тимчасових фінансових труднощів, проміжні, на операції з цінними паперами, імпортні й експортні; по розмірі - дрібні, середні, великі; по способі надання - вексельні, за допомогою відкритих рахунків, сезонні, консигнації.

Задача.

Підприємство застрахувало групу осіб на суму 10500грн. Платіж внесено разово і повністю з умовою участі страховика в прибутку страховика, що має вираження в нарахуванні 12% річних від обсягу внесеної суми і строку використання коштів страховиком. Нарахування річних проводиться наступним чином: з 1по3 місяці 0,25%, з 4 по 6 - 0,5%, 7- 0,75%, 8 і 9 - 1%, 10 і 11 - 2%, і 12 -3%. Яку виплату отримає клієнт, якщо договір страхування розірваний по закінченню 1 місяця, враховуючі що при достроковому припиненні договору до 3-х місяців клієнт втрачає право на участь в прибутку.

Рішення.

Сума по відсоткам = 10500*0,0025 = 26,25 грн.

Таку суму отримало би підприємство від участі в прибутку страховика за 1 місяць. Але ця сума не буде отримана, тому що договір страхування розірваний достроково. Значить, підприємство отримає залишок внесеної суми 11*10500/12 = 9625 грн.

Список використаної літератури

Заруба О.Д. Страхова справа. – К.: Знання, 1998. – 321 с.

Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 1997. – 216 с.

Воблый К.Г. Основы экономики страхования. – М.: