Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Вугільна промисловість України та її проблеми і перспективи розвитку

Вугільна промисловість України та її проблеми і перспективи розвитку

Зміст

Вступ

Тема даної роботи – „Вугільна промисловість України та її проблеми і перспективи розвитку”.

Мета написання роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаними з сучасним станом, проблемами та перспективами розвитку вугільної галузі України.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що на сучасному етапі економічного розвитку найважли-віша — паливно-енергетична проблема. Успішне її розв'я-зання визначає можливості, темпи й напрями економічно-го та соціального розвитку. Значення палива, зокрема вугілля, для еконо-міки будь-якої держави величезне: без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства й транспорту.

У промислово розвинутих країнах вугілля є надзвичай-но важливим паливом, що забезпечує зростання економіки та замінює нафту в багатьох сферах її теперішнього вико-ристання. Найбільшими споживачами вугілля сьогодні є теплоенергетика, чорна металургія, залізничний транспорт, машинобудування, а також житлово-побутовий сектор.

При написанні роботи автором були використані аналітичні матеріали, періодичні видання, підручники.

1. Запаси вугілля на Україні

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — складна міжгалузева система видобутку й виробництва пали-ва та енергії, їхнього транспортування, розподілу й ви-користання. До його складу входять паливна промис-ловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) та елек-троенергетика, тісно пов'язані з усіма галузями народного господарства.

На сучасному етапі економічного розвитку найважли-віша — паливно-енергетична проблема. Успішне її розв'я-зання визначає можливості, темпи й напрями економічно-го та соціального розвитку. Значення палива для еконо-міки будь-якої держави величезне: без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства й транспорту.

Основними первинними джерелами енергії у сучасно-му світі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія, а та-кож швидко зростає значення атомної енергії. Частка реш-ти джерел (дрова, торф, енергія сонця, вітру, геотермальна енергія тощо) у загальному енергоспоживанні становить лише кілька відсотків. Щоправда, в окремих країнах вони мають Істотне значення для енергопостачання: напри-клад, у Фінляндії — дрова, в Ісландії — гарячі термальні джерела.

У промислово розвинутих країнах вугілля є надзвичай-но важливим паливом, що забезпечує зростання економіки та замінює нафту в багатьох сферах її теперішнього вико-ристання. Найбільшими споживачами вугілля сьогодні є теплоенергетика, чорна металургія, залізничний транспорт, машинобудування, а також житлово-побутовий сектор.

Відкритих покладів вугілля за сучасними темпами спо-живання вистачить на 200—300 років. За загальними за-пасами лідирує Північна Америка (24% світових запасів), по кам'яному вугіллю — Азія (25%), по бурому — Північна Америка (27%) (табл. 6.1).

Серед країн світу за покладами вугілля перше місце займає США (23% світових запасів), на другому місці — Росія (13%), на третьому — Китай (11%).

Буре вугілля в найбільшій кількості є в США (21 % світо-вих запасів), Росії (17%) та Індії (13%). Кам'яним вугіл-лям багаті також США (26% світових запасів), Китай (10%) І Австралія (9%) (табл. 6.2).

У Росії та Україні на кам'яне вугілля припадає 2/3 запасів. У США та Німеччині переважає буре вугілля, в Китаї та Індії — кам'яне.

Найбільшим басейном в Україні є Донбас із запасами 240 млрд. т. Тут є усі марки вугілля: коксівне (половина запасів), антрацит, газове, довгополуменеве. Донецьке вугі-лля має високу теплотворну здатність і незначну зольність. Проте собівартість його порівняно висока через велику глибину залягання шарів та їхню малу потужність. Це знижує його конкурентоспроможність. Щорічно видо-бувається 75-90 млн. т вугілля, в тому числі — 30-35 млн. т — ко-ксівного.[4,c.232-233;2]

За січень 2003 року підприємствами галузі, які підпорядковані Мінпаливенерго, реалізовано вугільної продукції на суму 566,4 млн.грн., у т.ч. вугілля для енергетики – 282,3 млн.грн., вугілля на коксування – 213,4 млн. грн.

Надходження грошових коштів у січні п.р. за реалізовану вугільну продукцію склали 342,6 млн.грн. – 60,1%, що на 9,0% менше показника за аналогічний період 2002 р.[3]

В Україні вугілля видобувається також у Львівсько-Волинському та Дніпровському вугільних басейнах, проте поклади тут невеликі.

Згідно з детальними попередніми розрахунками, загальна потреба України в енергетичному та коксівному вугіллі певного марочного складу з урахуванням усіх потреб, у тому числі й експорту, не буде перевищувати в далекій перспективі 140-150 млн. т за рік.[1]

2. Проблеми та перспективи розвитку вугільної промисловості України

Частка вугілля в загальному обсязі органічного палива в надрах України складає 95%.[2]

Вугільна промисловість України є однією з базових галузей економіки. Вугілля – невід'ємна складова електроенергетики і металургії. Однак в останні роки з’явилося глобальне протиріччя між дуже важливим значенням вугільної галузі і її нинішнім техніко-економічним станом.

Головні причини кризи у вуглевидобувній промисловості – це:

Великий знос основних фондів. Понад 30% шахт експлуатуються більше 50 років.

Недостатній обсяг капіталовкладень і інвестицій.

Зростання заборгованості перед бюджетом по заробітній платні, по регресним позовам.

Бартеризація розрахунків.

Повільні темпи реструктуризації галузі.

Ситуація, що зараз склалася в українській вугільній промисловості, дуже складна і вимагає вирішення. Необхідні зміни і новий підхід до вирішення проблем вугільної галузі. На Україні є багато шахт, що при відповідному підході до їхньої реструктуризації можуть стати прибутковими.

Одним з головних шляхів виходу з кризи є підвищення інвестиційної привабливості підприємств вугільної промисловості.

Надзвичайно серйозною проблемою є знос основних фондів. Ступінь їхнього зносу за останні 25 років зросла до 70%, а в деяких випадках і більше. Є потреба у випереджаючому зростанні капіталовкладень у нові технології, модернізацію основних фондів з урахуванням тривалого інвестиційного циклу.

Це підтверджує пріоритетність саме прямих інвестицій (вкладень у статутний


Сторінки: 1 2 3