ці пільги одночасно викликають їхнє бажання заробляти насамперед вільноконвертовану валюту, щоб забезпечити переказ прибутку з країни, і спонукають іноземних інвесторів йти з національного ринку, хоч вони і можуть бути зацікавлені залишитися там.
Що ж до національних підприємств, то спеціальні пільги для них можуть включати самостійний вибір (у межах господарського розрахунку, самоокупності та фінансування) організаційних форм і напрямків діяльності, а також право здійснення бартерних операцій на власний розсуд.
Валюта, що перебуває в обігу, повинна бути національною валютою. Інші варіанти (паралельне використання національної та іноземної валют, спеціальна валюта зони і т.д.) можуть лише спричинити відрив зон від національного ринку і підірвати купівельну спроможність національної валюти. Окрім того, економічний потенціал зон зовсім недостатній для створення власної валюти.
Проте цілком можливим є і наявність в обігу у зонах й іноземних валют, окрім звичайних платежів за зовнішньоекономічними угодами, що відповідає інтересам місцевих бюджетів. Наприклад, вільна валюта може використовуватися для оплати оренди, реєстраційних платежів і податків на користь адміністрації зон, а також при розрахунках з окремими комерційними та сервісними підприємствами.
Список використаної літератури
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991
Внешнеторговые сделки. / Под ред. И.С. Гринько. – Сумы., 1994. – 464 с.
Новицкий В.Е. Внешнеэкономическая деятельность и международ-ный маркетинг. – К.: Либра, 1994. – 191 с.
Онищенко В. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України // Економіка України. – 1996. - № 2. – С.14-23.
Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. – М., 2000. – 288 с.
Світова економіка. Підручник / А.С. Філіпченко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – К., 2000. – 582 с.
Управління зовнішньоекономічною діяльністю. / Під заг. ред. А.І. Кредісова. – К., 1997. – 448 с.