розвиненою системою державного планування економіки. Правда, досить часто адміністративне регулювання вводилося в країнах з ринковою організацією господарського життя, але лише на період глобальної кризи. Так, у США такі грошово-кредитні інструменти застосовувались в епоху Великої Депресії, а також під час корейської війни. Український же Нацбанк часто намагається зробити упор саме на адміністративні методи. Очевидно, зберігається пережиток соціалістичної системи центрального господарського керування.
В світовій економічній практиці використовуються слідуючі інструменти регулювання грошової маси в обігу:
операції на відкритому ринку, тобто на вторинному ринку казначейських цінних паперів;
політика облікової ставки, тобто регулювання проценту по займах комерційних банків у центрального банка;
зміна норми обов'язкових резервів.
В цей час в світовій економічній практиці основним інструментом регулювання грошової маси є операції на відкритому ринку. Шляхом покупки чи продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів центральний банк може здійснити або вливання резервів в кредитну систему держави, або вилучити їх звідти.
Операції на відкритому ринку проводяться центральним банком звичайно спільно з групою комерційних банків і інших фінансово-кредитних закладів.
В нашій спрощенній моделі банківської системи припускалося, що єдиною можливістю придбання банками додаткової кількості резервів є залучення додаткових вкладів. Проте в дійсності банки і ощадні інститути, що потребують додаткових резервів для задоволення вимог або для розширення обсягу своїх позичок, мають ще один варіант: одержання резервів шляхом займу.
Один із можливих засобів здійснення цього варіанту є в залученні резервів шляхом займу у іншого банку. Ринок, на якому банки надають свої резерви в формі краткострокових позичок іншим банкам, відомий як ринок федеральних фондів. Ставка позикового проценту, що існую по цим позичкам, називається ставкою проценту по федеральним фондам. Щоденний обсяг операцій на даному ринку, де надаються "24-годинні" позички, досягають мільярдів доларів.
Грошові кошти, які банки надають одне одному в формі позичок через ринок федеральних фондів, не чинять ніякого впливу на величину сумарних банківських резервів; шляхом такого роду займів резерви рухаються по колу, переходячи з рахунків одного банка на рахунок іншого. Грошові кошти, узяті в позичку крізь “облікове вікно”, становлять чисті додаткові резерви. Вони утворюють основу процесу мультiплікативного поширення депозитів аналогічно резервам, вводимим в банківську систему шляхом купівлі на відкритому ринку. Оскільки ця форма займів впливає на обсяг резервних депозитів, зміни рівня банківської облікової ставки дають в руки держави ще один інструмент управління величиною грошової маси. Підвищення рівня банківської облікової ставки скорочує обсяг резервів, що здобуваються за рахунок займів і, отже, має тенденцію зменшувати величину грошової маси. Зниження рівня облікової ставки сприяє зростанню обсягу резервів, що залучаються за рахунок займів, створюючи передумови для поширення грошової маси.
В Україні дворівнева банківська система тільки формується. Вона не може бути цілком адекватна класичній дворівневій системі, створеної в більшості країн з розвиненою ринковою економікою. Українська банківська система сьогодні - це банківська система перехідного господарства, що відрізняється нестабільністю і різкими структурними зрушеннями. Як найважливіша інфраструктура ринкової економіки, що формується, спрямована на обслуговування процесів становлення нових ринків, демонополізацію, приватизацію, технічну і технологічну перебудову національної економіки.
Готівково-грошовий обіг – це прямування готівки в сфері обігу і виконання ними 2-х функцій: засобу платежу і засобу обігу. Готівка використовуються: для оплати товарів, робіт, послуг; для розрахунків, не пов'язаних із рухом товарів і послуг (розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, посібників, стипендій, пенсій, по виплаті страхових відшкодувань по договорах страхування, при оплаті цінних паперів і виплаті прибутку по ним, по платежах населення, на господарські потреби, на оплату відряджень, на представительські витрати, на закупівлю сільгосппродукції і т.д). Готівково-грошовий рух здійснюється за допомогою різноманітних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). В Україні починаються спроби обмежити готівково-грошовий обіг, тому що воно дозволяє йти від контролю держави за діяльністю юридичних і фізичних осіб.
Безготівковий обіг - рух вартості без участі готівки. Частка безготівкових розрахунків у Україні раніш складала біля 80 %, сьогодні трохи збільшилась. Високий рівень безготівкових розрахунків у будь-якій країні говорить про правильну, грамотну організаціїю всього грошового обігу.
Між готівковим і безготівковим обігом існує тісний взаємозв'язок: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, вони утворюють загальний грошовий обіг, у якому діють єдині гроші.
У залежності від економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового обігу: по товарних операціях, тобто безготівкові розрахунки за товари і послуги; по фінансових зобов'язаннях, тобто платежі в бюджет і в позабюджетні фонди, погашення банківських позичок, сплата відсотків за кредит, розрахунки зі страховими компаніями. Значення безготівкових розрахунків складається в тому, що вони прискорюють обіговість коштів, скорочують абсолютний розмір готівки в обороті, скорочуються витрати на друкування і доставку готівки.
У 1993 р. НБУ почав роботу з впровадження автоматичної системи міжбанківських розрахунків на базі розрахунково-касових центрів РКЦ і комерційних банків, що дозволяє відмовитися від пересилки паперових документів і прискорює розрахунки (рахунок йде на часи і хвилини, і в ідеалі робота може відбуватися в режимі реального часу).
Безготівковий оборот в Україні характеризується обов'язковим відкриттям розрахункового або поточного рахунка в установі банку; платежі відбуваються за згодою покупця або з доручення платника; підставою для перерахування коштів є фінансові платіжні документи (платіжні доручення, рахункові чеки, договори); при порушенні умов договору існує