можливість повної або часткової відмови від оплати у відповідності із “Правилами здійснення безготівкових розрахунків”; готівка в касі підприємства знаходиться в межах установлених лімітів; самостійність у витраті коштів на рахунках відповідно до “Порядку ведення касових операцій в Україні” від 1993 р.
Міжнародні ти регіональні валютно-кредитні організації — це установи, які створені на базі бага-тосторонніх угод між державами. Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжна-родний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.
Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільго-вих умовах: строк сплати 3—5 років, початок оплати через 3 роки, процентні ставки за кредит — від 5,75% до 6,29%. На 1 січня 2002 р. державний борг України перед МВФ становить 3,8 млрд дол. США, або 22,4% усього зовнішнього державного боргу України.
Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефі-циту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без проведення програми економічних перетворень фі-нансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформу-вання економіки знову нагромаджуватимуться і перетворювати-муться у додатковий тягар. Значною мірою завдяки співробітни-цтву з МВФ наша країна спромоглася залучити значні кредитні ресурси Світового банку.
Висновки.
На сучасному етапі розвитку, в епоху бурхливих змін на світовій арені, особливої важливості набули питання, повязані з системами державного регулювання. Не треба доводити того, що від методів та інструментів державного регулювання залежить демократичний устрій в суспільстві. Після розгляду цього питання можна сказати:
основними інструментами регулювання грошової маси в цей час в світовій економіці є операції на відкритому ринку. Шляхом купівлі та продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів, центральний банк може здійснити вливання резервів в кредитну систему держави або вилучити їх з обороту. Операції на відкритому ринку проводяться центральним банком спільно з групою банків та інших фінансово-кредитних закладів;
серед інструментів монетарної політики зміна банковської облікової ставки займає друге місце за значенням після політики центрального банку на відкритому ринку;
третім інструментом монетарної політики є зміна норми обовязових резервів. Цей інструмент, на думку спеціалістів, які займаються цією проблемою, є найбільш потужним але в той же час достатньо грубим, оскільки торкається основ усієї банковської системи. Навіть незначна зміна норми обовязкових резервів може викликати значні зміни в обємі банківських депозитів та кредитів, тому вживається цей інструмент у виключних випадках.
Розгладаючи особливості проведення монетарної політики на сучасному етапі, потрібно визначити, що сучасні теоретичні моделі монетарної політики становлять синтетичну модель, що базується і на кейнсіанскiх і на монетаристскiх подходах, а також враховуючи і інші точки зору, існуючі в теорії грошей, вибираючи раціональне в кожної із них.
В довгостроковому періоді в грошово-кредитної політиці сьогодні переважає монетаристський підхід. Разом із тим, держава не відмовляється в краткостроковому періоді від впливу на процент в цілях швидкого економічного маневрування.
Після розлядання поданої роботи стає явним, що подальший розвиток та процвітання нашої молодої держави на сучасному етапі у багатьох аспектах залежить від формування системи державного регулювання, та зокрема від монетрної політики України.
Список літератури.
Эдвин Дж. Долан “Деньги, банки и денежно-кредитная политика” С.-П. 1994г.
Гроші та кредит : /Підручник для вузів /. За ред. Славука.- К.: КНЕУ, 2001.-602 с.
Єрмоленко М. Позабанківський обіг готівки і чинники його скорочення. “Економіст”.-2000р.. №4.