Особливості міжнародної торгівлі патентами

Зміст

Особливості міжнародної торгівлі патентами

Міжнародні науково-технічні відносини найбільш концентрова-но реалізуються у формуванні світового ринку технологій, «ноу-хау», патентів і ліцензій, інжинірингових та інформаційних послуг. Відповідно до визначальних тенденцій світового економічного розвитку в сучасних умовах різко посилюється значення науково-технічних компонентів господарського зростання як факторів динамізації та якісного вдосконалення виробництва. Так, обсяг на-укової діяльності подвоюється приблизно кожні 10—15 років, а кількість науковців, за даними ЮНЕСКО, за останні 50 років зростала майже в 4 рази швидше, ніж загальна чисельність насе-лення, подвоюючись у розвинутих країнах через 7—10 років. Подвоєння кількості заявок на наукові відкриття і винаходи відбувається в середньому кожні 2,5 — 3 роки. Згідно з прогнозами, у XXI столітті науково-дослідною роботою буде займатися близько 20 % працездатного населення. На цій основі посилюватимуться процеси інтелектуалізації виробництва і праці, зрос-татиме ефективність використання всіх ресурсів. Провідні позиції на міжнародному технологічному обміні міцно утримують США, частка яких у продажу патентів і ліцензій — майже 2/3 світового обсягу. Слідом ідуть Японія, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Люк-сембург і Швеція. Останнім часом значну активність у цій сфері виявляють також Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Мексика, Марокко та інші країни.

Торгівля патентами і ліцензіями охоплює переважно електротехнічну й електронну промисловість, загальне машино-, приладобудування, автомобільну, авіаракетну промисловість, хімію й нафтохімію, біотехнологію, ресурсозберігаючі технології. Відносно новим напря-мом диверсифікації міжнародної ліцензійної торгівлі є галузі об-числювальної техніки та засоби автоматизації, включаючи комплек-сно автоматизовані виробництва з використанням єдиних транс-портних систем та систем управління на базі ЕОМ.

За 20 років (див. Рис. 1) питома вага товарів, що втілюють у собі високі технології, збільшилась у міжнародній торгівлі вдвоє, се-редні технології — майже в 1,5 раза за одночасного скорочення первинних продуктів та товарів із низькою технологією. Усе це сприяє піднесенню загального рівня світового технологічного розвитку, розширює можливості використання технологічних ресур-сів менш розвинутими в економічному відношенні країнами. Ши-рока міжнародна кооперація в галузі науки й техніки, обмін тех-нологією, патентами та ліцензіями формують постійно діючу між-народну науково-технологічну систему.

Рис.1 Товарна структура міжнародної торгівлі за рівнем технологічної інтенсивності

Об'єкти світового ринку технологій (СРТ) у неуречевленому вигляді представлені результа-тами інтелектуальної, тобто невиробничої, діяльності і є нема-теріальними носіями технологій продуктів, процесів та управ-ління.

Класифікувати їх через внутрішню цілісність можливо лише умовно на:

позаринкові: інформаційні масиви друкованої спеціальної пе-ріодики, довідників, підручників, науково-технічних видань; знання, досвід і навички, що набуваються в ході досліджень і передаються при навчанні, стажуванні, перепідготовці кадрів, а також На дискусійних форумах, виставках, при обміні й міграції вчених і спеціалістів, при здійсненні програм міжнародного технічного сприяння тощо;

потенційно ринкові: патенти, «ноу-хау», науково-технічна документація, копірайт, управлінський консалтинг тощо. Ймовір-ність ринкового використання цих об'єктів СРТ дуже невелика. За статистикою, з усього числа новацій, що патентуються у світі, використовується не більше 3—5 %, відсів ідей на стадії їх утілення в продукт чи процес сягає 99 із 100, а з кожних 100 нових товарів ринок частково чи цілком відкидає до 90! Але навіть за такої жорсткої селекції новацій технологічний прогрес суспільства динамізується — настільки невичерпним є потен-ціал інтелекту;

ринкові: патентні й безпатентні ліцензії, інжиніринг, лізинг, копірайт, франчайзинг, наукоємні послуги у сферах вироб-ництва, обігу та управління, підготовка персоналу тощо.

Як випливає з наведеної класифікації, об'єкти (технології) СРТ можуть набирати як товарного, так і нетоварного вигляду. Іншими словами, рух технологій на СРТ здійснюється у двох видах: комер-ційному і некомерційному.

Основне місце в комерційному трансфері технологій належить купівлі-продажу уречевлених технологій (засобів виробництва і предметів споживання), опосередкованій торго-вельними угодами і контрактами.

Найбільше ж притаманним і специфічним для СРТ є ко-мерційний трансфер неуречевлених технологій, який створює ос-нову сучасних міжнародних науково-технічних відносин.

Основні форми трансферу і правового захисту інновацій та технологій:

Патентна угода — міжнародна комерційна угода щодо уступки власником патенту права на його використання покупцеві.

Патент — свідоцтво про право власності автора новації, яке підтверджує її новизну, виключне право автора на використан-ня; видається державним органом на строк до 15—20 років і діє тільки на території даної країни; потребує періодичних патент-них сплат.

Ліцензійна угода — міжнародна комерційна угода щодо надан-ня власником патентів, непатентних знань і досвіду, технологій покупцеві права на їх використання у визначених межах. Ліцензії надаються в неуречевленому або в уречевленому з іншими скла-довими технологій вигляді. Ліцензійні угоди є найпоширенішою формою комерційного трансферу технологій на СРТ.

Ліцензія — дозвіл власника патентів, непатентних знань і до-свіду, технологій покупцеві на їх використання у визначених ме-жах. Можуть бути патентними, непатентними, а також невиключними, виключними і повними, залежно від умов та обсягу прав на ліцензію, що надаються покупцеві.

Література

Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие.- 4-е изд., перераб. и доп.- М.: ИВЦ "Маркетинг", 1999 - 264 с.

Друзик Я.С. Мировая экономика на финише века. Учебное пособие. Минск. 1997 г.

Економіка зарубіжних країн.// Під ред. A. С. Філіпченко. К:Либідь, 2001 р.

Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.