Міжнародний валютний фонд (МВФ), мета його створення та організація роботи.

Міжнародний валютний фонд (МВФ). Створений відповідно до Угоди, підписаної у Бреттон - Вудсі (США) у 1944р. Спеціалізована установа ООН. У відповідності зі статтею 1 Угоди 1944р. МВФ має наступні цілі:

Сприяти міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для консультації погоджених дій з міжнародних валютних питань.

Сприяти збалансованому росту міжнародної торгівлі і тим самим сприяти високому рівню зайнятості і реального доходу і розвитку виробничих можливостей.

Сприяти стабільності валют і упорядкуванню валютних відносин і уникати конкурентного забезпечення валют.

Сприяти створенню багатобічної системи платежів і перекладів по поточних операціях і прагнути до усунення валютних обмежень, що перешкоджають росту світової торгівлі.

Тимчасово надавати загальні ресурси Фонду державам – членам при належних гарантіях, для того, щоб вони могли виправити порушення рівноваги їхніх платіжних балансів, не прибігаючи до мір, які наносять збиток процвітанню на національному і міжнародному рівнях.

Скоротити тривалість і масштаби дефіциту платіжних балансів.

Статутний капітал МВФ складає 150 млрд. доларів США. Він формується за рахунок внесків держав – членів.

Членами МВФ є 181 держава. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні.

Керівними і постійними допоміжними органами МВФ є: Рада керуючих, Тимчасовий комітет (складається з 24 членів), Комітет з розвитку, Виконавча Рада (складається з 24 членів), Директор-розпорядник, Фонд системної трансформації, Фонд компенсаційного фінансування, Фонд структурної адаптації. У рамках МВФ функціонує Інститут, що організує курси і семінари по підвищенню кваліфікації державних службовців із країн – членів МВФ.

МВФ - це інститут співробітництва, який прагне установити упорядковану систему платежів і грошових надходжень між країнами.

Статті Угоди про установу МВФ ставлять за обов'язок країнам-членам дозволяти обміни національних валют на іноземні вільно і без обмежень, інформувати Фонд про передбачувані зміни у фінансовій і валютній політиці країни, що можуть впливати на економіку інших країн-членів, і по можливості модифікувати свою політику відповідно до рекомендацій МВФ (з метою узгодження з нестатками всіх членів співдружності).

Одним із зобов'язань, прийнятих на себе МВФ, є нерозголошення ним отриманої в країні інформації, навіть приїзд місії МВФ для моніторингу економічного стану країни широко не афішується. Фонд може жадати від держав-членів надання необхідної інформації, зокрема: кількість авурів у країні і за рубежем, тобто всякого роду активів, майна, у тому числі коштів, за рахунок яких можуть бути зроблені платежі і погашення зобов'язань їхнього власника; видобуток, експорт і імпорт золота, загальний обсяг експорту й імпорту товарів, зовнішній платіжний баланс, баланс міжнародних інвестицій, національний доход, індекси цін, курси покупки і продажу валют, правила валютних операцій. Причому інформація надається в настільки докладній і точній формі, наскільки це здійснено для тієї або іншої країни.

МВФ невеликий по своїх розмірах. У своєму розпорядженні він має близько 2 тисяч службовців і не має філій і допоміжних організацій. Більшість його службовців працюють у штаб-квартирі у Вашингтоні, хоча мають три відділення - у Парижі, Женеві і Нью-Йорку.

МВФ наділений правом випускати спеціальний вид грошей - СПЗ (1 одиниця СПЗ дорівнює 1,37 долара США) для забезпечення членів додатковою ліквідністю. СПЗ (спеціальні права запозичення) можуть зберігатися в країнах-членах як частина їхніх валютних запасів або використовуватися замість національних валют в угодах з іншими членами.

Усі країни-члени МВФ мають право на одержання фінансової допомоги від МВФ. Членство в цій організації дає кожній країні, що випробує недостачу іноземної валюти, а виходить, і труднощі з виконанням своїх зобов'язань, тимчасову можливість користуватися об'єднаними фінансовими ресурсами МВФ для рішення проблеми платіжного балансу. З нею в різний час зіштовхувалися майже всі члени МВФ. Звичайно кредити МВФ повинні бути виплачені протягом 3-5 років. Процентні ставки трохи нижче ринкових.

Надання кредитів Фондом країнам - членам зв'язано з виконанням ними визначених політико-економічних умов. Подібний порядок одержав найменування “обумовленості” (conditionality). МВФ обґрунтовує цю практику необхідністю бути упевненим в тому, що країни-позичальники можуть погасити свої борги, забезпечуючи безперебійний кругообіг ресурсів МВФ. Тому МВФ вимагає, щоб країна, покриваючи за рахунок його кредитів дефіцит платіжного балансу, піклувалася про його ліквідацію або скорочення. Принцип обумовленості кредитів знаходить своє вираження в узгодженні з країною-позичальницею визначеної програми економічної політики, реалізація якої і кредитується Фондом. Вона називається “програма економічної реформи”, тобто набір макроекономічних мір, що, на думку МВФ, повинні забезпечити відновлення рівноваги платіжного балансу і гарантувати своєчасне погашення боргу.

МВФ був створений на основі угод про міжнародне валютно-фінансове регулювання, розроблених на конференціях Організації Об'єднаних Націй, що відбулися в 1944-1945 роках у Бреттон-Вудсі, курортному містечку в штаті Н’ю-Гемпшир (США), де вони засновані представниками 44 націй, у тому числі і СРСР. Ідея створення МВФ належить двом найбільшим економістам XX сторіччя Дж. Кейнсу і Г. Уайту.

Організація МВФ з'явилася відповіддю на невирішені фінансові проблеми, що сприяли виникненню депресії 30-х років: непередбачені зміни курсів національних валют і розповсюджене серед урядів небажання дозволяти обміни національних валют на інші валюти. Почавши свою діяльність у травні 1946 року МВФ, заснований як інститут співробітництва, залучає до членства країни, готові “до деякої міри пожертвувати своїм національним суверенітетом, - як відзначав його директор Мішель Камдесю, - відмовившись від методів, що шкодять економічному добробутові інших країн - членів організації”.

МВФ займається економічними проблемами