К/р ціноутворення

ПЛАН

Монополії, механізм формування монопольної ціни

Певні специфічні особливості має ринок монополістичної конкуренції, який складається із значної кількості продавців та покупців, які здійснюють операції купівлі-продажу не за єдиною ринковою ціною, а в широкому їхньому діапазоні. Наявність значної диференціації цін зумовлена пропозицією різних варіантів товарів, які відрізняються між собою не тільки якісними характеристиками, а й упаковкою, гарантійним обслуговуванням, можливістю купити товар у розстрочку і т. ін. Часто споживачі платять не тільки за якість товару, а за його торгову марку. Такий вид конкуренції набув найбільшого поширення в галузях, які виробляють споживчі товари (легка та харчова промисловість), побутову техніку, миючі засоби.

Монополістична конкуренція виникає там, де господарює значна кількість фірм. таємна угода між якими практично неможлива. Кожен підприємець не може передбачити дії інших учасників ринку, працює на свій страх і ризик і сам визначає необхідну цінову політику. У цих умовах продавці повинні більше уваги приділяти диференціації ціп залежно від якісних характеристик товару. На відміну від досконалої конкуренції кожний виробник (продавець) може впливати на ціну свого товару. При цьому, визначаючи обсяги виробництва продукції та її ціни, вони можуть не враховувати реакцію конкурентів, тому що, завдяки значній кількості продавців, рішення одного з них не може вплинути на становище інших.

В умовах досконалої монополії па ринку існує тільки один продавець (виробник) певної продукції, яка не має близького замінника. За цих обставин виробник повністю регулює пропозицію товару, а в питаннях ціноутворення диктує ціну або в змозі істотно впливати на нею. Монополія виникає там і тоді, коли існують значні бар'єри для входження в ринок (надання урядом виняткових прав, наявність патентів, необхідність значних одночасних капіталовкладень) або коли вона є природною.

Оскільки монополіст тримає у своїх руках весь випуск продукції, він стоїть перед альтернативою: або обмежити обсяг виробництва з метою встановлення високої ціни, або знизити її для збільшення обсягу продажу. Однак треба зауважити, що контролюючи випуск продукції, монополіст не завжди зацікавлений у встановленні найвищої ціни, бо він прагне максимізувати сукупний прибуток, а не отримати найбільший дохід з одиниці продукції. Тому при формуванні конкретної ціни треба виходити з того, до якого виду монополії належить підприємство і якої мети воно прагне досягти за допомогою цін.

Якщо це державна монополія, то щоб соціальне захистити певні верстви населення продавець може встановити ціну, яка навіть менша собівартості товару чи послуги. Навпаки, у випадках отримання споживання деяких товарів, на них можуть встановлюватись дуже високі ціни.

Якщо діяльність монополії підлягає державному регулюванню, то, як правило, ціна встановлюється на рівні, який забезпечує підприємству отримання «нормального» прибутку, тобто достатнього для підтримки або подальшого розвитку виробництва. В умовах нерегульованої монополії фірма самостійно визначає ціну без обмеження її рівня. У цьому випадку тільки попит на товар може бути чинником, що стримує подальше зростання цін. До чинників, які також стримують монополіста від встановлення на товар максимальних цін, слід віднести побоювання щодо введення їхнього державного регулювання, небажання привертати високою ціною конкурентів та прагнення невисокими цінами швидко завоювати ринок.

У деяких випадках монополія застосовує принцип так званої «цінової дискримінації». Це відбувається тоді, коли така сама продукція реалізується споживачам за різними цінами, хоча витрати на її виробництво однакові. У такому разі термін «дискримінація» не має будь-якого етичного змісту. Він вживається лише для того, щоб розрізняти позначене ним явище від диференціації цін залежно від якісних характеристик товарів та послуг (наприклад, за гатунками, термінами виконання, наданням гарантій, вмістом корисних речовин тощо).

Проводячи цінову дискримінацію, монополіст поділяє покупців на окремі групи, які мають різну готовність і можливість платити за продукт. Звичайно такий розподіл покупців базується на показнику еластичності попиту і враховує те, що покупець не може перепродати товар (або послугу), тобто купити його на одному сегменті ринку за низькою ціною і продати за високою на іншому. Найсприятливіші умови для проведення цінової дискримінації існують у сфері послуг, оскільки вони, як правило, не можуть бути перепродані.

Треба відзначити, що досконалої монополії практично не існує. Однак її прикладом може слугувати виробництво, яке захищене патентами. Політика держави щодо монополій полягає передусім у розробленні і застосуванні антимонопольного законодавства, яке має запобігти монополізації ринків.

2. Соціальні податки, як складова собівартості

Закон України "Про систему оподаткування" встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди нині становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такий спосіб.

По-перше, через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Відтак відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.

По-друге, через формування поточних витрат (собівартості). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити їхню вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим.