КУРСОВА РОБОТА

з мікроекономіки

на тему:

“Фактори виробництва, їх оптимальне сполучення”

Зміст

Вступ.

Проблема витрат виробництва є основоположною в сучасній економічній теорії. Правильне розуміння цього поняття, надасть можливість учням подивитись на економіку як на багаторівневу систему , яка породжується взаємодією багатьох чинників, які походять безпосередньо чи опосередковано з факторів виробництва.

Актуальність даної теми майже не залежить від часу та суспільного ладу. За будь-яких умов процес суспільного виробництва полягає в поєднанні 3 факторів виробництва ( земля, капітал, праця ) для забезпечення неперервності зазначеного процесу , а розумне використання цих факторів завжди залишається проблемою навіть для досвідчених економістів

Кожного виробника цікавить питання, скіль-ки товару виробляти і скільки продавати за-лежно від ціни і витрат на його виробництво. Для виробництва продукції підприємець повинен зробити певні витрати. До таких витрат належать елементи факторів виробниц-тва, які використовуються у виробництві. Це витрати на оплату живої праці (заробітну плату); на будівлі та обладнання (інвести-ції); оплату природних ресурсів (води, корисних копалин, що ви-користовуються як сировина та матеріали) та палива; оплату ін-ших енергоносіїв.

В умовах переходу України до ринкової економіки витрати виробництва є дуже важливими . Це пояснюється тим , що поєднання факторів виробництва за умов жорсткої конкуренції , яка притаманна капіталістичному способу виробництва , можливе лише при наявності вірного , професійного керівництва та організації процесу виробництва з боку підприємців, а також взаємодії з витратами виробництва.

1.Означення виробництва, його суспільна функція

Виробництво – це процес використання робочої сили і обладнання у сполученні з природними і матеріальними ресурсами для виготовлення товарів, послуг, інформації.

Виробництво - це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини, це ще й відтворення життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей

Виробництво завжди є процесом суспільним. Суспільне виробництво в цілому – це складна і комплексна система, в якій можна виділити 3 рівні:

До 1 рівня – розрізняють предмети праці, засоби праці і працю. Праця – це така доцільна, свідома діяльність людини, при котрій речовини природи видозмінюються таким чином, щоб вони могли задовольнити певні людські потреби. Предмети праці – це те на що спрямована праця. Засоби праці – те, при допомозі чого людина діє на предмети праці.

Стосовно мікро рівня – виділяють 3 основні фактори виробництва:

Стосовно макрорівня. Структура:

Під час аналізу всіх рівнів виробництва слід враховувати обмежену виробничу можливість окремого працівника, фірми, суспільства в цілому (абсолютна обмеженість – недостатність ресурсів для задоволення всіх потреб, відносна обмеженість – недостатньо ресурсів для вирішення окремого завдання).

Первинними факторами виробництва були – земля і праця.

Отже, під факторами виробництва слід розуміти блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ – готової продукції; основні види факторів – капітал, праця, земля (природні ресурси), підприємницький хист. Основними факторами слід вважати – працю, капітал, матеріальні ресурси.

Виробнича функція.

Виробнича функція – співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції.

Виробнича функція виражає функціональну залежність між вхідними ресурсами і виходом готової продукції (обсягом виробництва); вона підкреслює, що вихід продукції є лише функцією кількості вхідних факторів, які використовуються у виробничому процесі.

Теорія виробництва базується на використанні факторних моделей, що пов'язують величину результату виробництва з обсягами виробничих факторів, та обумовили цей результат. Найпоширенішим видом таких факторних моделей є виробничі функції. В загальному вигляді виробнича функція може бути представлена формулою:

Q=f(L,K,M,…),

де L, K, M – вхідні фактори виробництва: праця, капітал, матеріали та ін. Виробнича функція, як і будь-яка економічна модель, є певним спрощенням дійсності. Наприклад, праця може описуватися не одним числом, а сукупністю чисел, оскільки у процесі виробництва використовуються працівники різних професій, кваліфікації, різного вікового складу тощо.

Виробнича функція показує максимально можливий випуск продукції, який може виробити фірма при кожному конкретному поєднанні мінімально нецінної кількості факторів виробництва. Термін «максимальний випуск продукції» є дуже важливим з точки зору виробничої функції, адже вона (функція) не допускає марнотратних чи збиткових виробничих процесів. Фірми повинні використовувати кожне поєднання виробничих факторів з максимальною ефективністю.

Теорія виробництва пропонує багато видів виробничих функцій, які виражають різні залежності між величиною використовуваних факторів і обсягом випу-щеної продукції.

Хоч виробничі функції є різними для різних галузей виробництва, вони мають спільні властивості:

1) завжди існує межа збільшення обсягу виробництва шляхом постійного додавання одного з факторів виробництва (наприклад, неможливо нескінченно розширювати обсяг випуску продукції, збільшуючи кількість працівників, оскільки для них забракне устаткування; не можна без кінця купувати нове устаткування, бо у певний момент для нього не вистачить виробничих площ);

2) фактори виробництва є такими, що заміна одних ресурсів іншими у певній пропорції є можливою без скорочення обсягу виробництва.

Функція виробництва визначає випуск Q, який виробляє фірма для кожної специфічної комбінації вхідних ресурсів. Наприклад, вона може характеризувати кількість продукції, яку можна виробляти щороку на виробничій площі 80 м2 допомогою 16 одиниць устаткування за наявності