Виробничі функції описують те, що є технічно можливим, за умови, що фірма діє ефективно. Це означає, що додаткові вхідні ресурси не використовуватимуть-ся, якщо вони зменшують обсяг виробництва.

Важливою обставиною є те, що рівняння функції виробництва має прив'язок до певної технології. Саме технологія визначає здатність виробляти продукти при відповідних витратах факторів виробництва. У міру технологічного поступу фірма отримує можливість виробляти більше продукції з такого ж набору вхідних ре-сурсів. У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що приводить до змін у виробничому процесі.

Технологія

Технологія – це практичні знання про різні способи поєднання   виробничих факторів при виготовленні благ. У виробничому процесі фактори можуть поєднуватися за переважання ек-стенсивної технології (наприклад, до дешевого застарілого та малоефективного устаткування залучати працю все більшої кількості працівників) чи інтенсивної (витратити більші кошти на купівлю найдосконалішого устаткування і найняти лише кілька висококваліфікованих працівників).

Кожній технології відповідають певні комбінації використовуваних факторів. Кожна функція виробництва існує для визначеного рівня розвитку техніки. Якщо з'являється нова техніка чи технологія, то це позначиться на функції виробниц-тва, і максимальний обсяг випуску продукції при наявних витратах факторів ви-робництва зростає. Тому коли розглядають функцію виробництва, то техніко-технологічний рівень виробництва вважають незмінним.

Ефект часу

Оскільки для зміни кількості використовуваних у різних виробничих процесах вхідних факторів необхідно затратити різний час, важливо розрізняти його короткий і довгий періоди.

Короткостроковий період часу — це час, протягом якого один чи більше виробничих факторів не можуть змінитися. Фактори виробництва, обсяг яких неможливо зміни-ти на даному проміжку часу, називають постійними (фіксованими). Наприклад, якщо випуск заданого обсягу продукції має бути здійснений за три робочих дні, то за цей час змінити певну частину вхідних факторів, скажімо виробничих потужностей неможливо. Однак інтенсивність використання наявних виробничих потужностей у межах короткого періоду може змінюватися. Короткостроковий період являє собою період фіксованих потужностей.

Довгостроковий період часу — це час, достатньо тривалий для того, щоб змінити обсяги усіх задіяних ресурсів, у тому числі виробничих потужностей. Довгостроковий період — це період змінних потужностей. У цьому періоді всі виробничі фактори є змінними.

Слід зазначити, що короткостроковий і довгостроковий періоди відрізняються в кожному конкретному випадку. Так, у легкій промисловості розміри виробничих потужностей можна змінити за декілька днів, тоді як для важкої промисловості зміна виробничих потужностей вимагатиме декілька років.

Окрім вибору найоптимальнішої комбінації факторів виробництва фірма, коригує і їхню кількість, що впливає на обсяг випуску продукції.

Графічне зображення виробничої функції.

До цього часу ми аналізували зростання виробництва переважно у коротко-строковому періоді, коли залишається незмінним принаймні один фактор вироб-ництва. Тепер розглянемо поведінку фірми у довгому періоді з двома змінними факторами. Це дозволить нам зробити ізокванта.

Ізокванта (iso – той самий, quапtіtу – кількість) — це крива у просторі вхідних факторів, кожна точка на якій показує різні       можливі їх комбінації, при яких виробляється однаковий обсяг     продукції:

¦F(K, L)=const.

Ізокванта має форму ввігнутої до початку координат кри-вої. Це означає, що зменшення кількості одного використовуваного фактора вимагає збільшення кількості іншого фактора, щоб не допустити зниження обсягу виробництва.

Ізокванти подібні до кривих байдужості. Вони мають аналогічні властивості: від'ємний нахил, не перетинаються одна з одною, отже є паралельними, якщо рівень виробництва підтримується постійним уздовж ізокванти. Ці криві відоб-ражають альтернативні комбінації витрат факторів для виробництва визначеного обсягу продукції. Однак на відміну від кривих байдужості, де загальну корисність споживача точно виміряти неможливо, Ізокванти показують реальні рівні вироб-ництва. Чим далі Ізокванта перебуває від початку відліку, тим вищий рівень вироб-ництва вона відображає.

Карта ізоквант — це набір ізоквант, що показує нам, які ресурси потрібні для підприємства, щоб виготовити певний обсяг продукції Q.

Карта ізоквант подібна до контурної карти гори, висоти якої зображаються за допомогою кривих. Зміст карти ізоквант для виробників аналогічний змісту кар-ти кривих індиферентності для споживачів, яка розглядалася раніше. Нахил про-меня, що сполучає початок відліку та певну точку на ізокванті до осей координат, відображає пропорцію К/L, що відповідає певній технології.

Ізокванти демонструють наявність багатоваріантності при прийнятті вироб-ничих рішень керівництвом фірми. Можна домогтися певного обсягу випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів. Ізокванти зви-чайно вказують на існування багатьох альтернативних можливостей для забезпе-чення певного обсягу продукції при різних співвідношеннях між факторами ви-робництва. Ця обставина має надзвичайно важливе значення для підприємств, оскільки вони вишукують такі співвідношення, які забезпечують мінімальні вит-рати виробництва.

При аналізі ізоквант можна обмежитись ефективними комбінаціями факторів на ізокванті, оскільки заміщуваність доцільна лише тоді, коли за допомогою збільшення затрат одного фактора забезпечується зниження затрат іншого факто-ра. Якщо при виробництві визначеного обсягу продукції збільшення затрат одних факторів не супроводжується зменшенням затрат хоча б одного іншого фактора, то такий процес суперечить принципу ефективності.

Варто зауважити, що лише двофакторна виробнича функція (праця і капітал) дає можливість графічного аналізу виробництва. Якщо ж ураховувати більше фа-кторів, то необхідно застосовувати математичний аналіз.

Виробнича функція Леонтьєва

Виробнича функція Леонтьєва має встановлені незмінні коефіцієнти технології для поєднання вхідних факторів у певних пропорціях, щоб виробити певний рівень вихідної продукції. Лише одне поєднання вхідних факторів, одна технологія, одна факторна пропорція можуть забезпечити виробництво даного обсягу продукції Q.

Якщо взяти два вхідних фактори К і L, то лише одна пропорція К/L, що відображає коефіцієнт технології, забезпечить виробництво даного обсягу продукції Q.

У виробничій функції Леонтьєва неможлива заміна факторів, вхідні фактори використовуються разом тільки у фіксованій пропорції.

Графік 1

Виробнича функція Леонтьєва.

Приклад.