Контроль за діяльністю правління (дирекції) комерційного банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). Члени ревізійної комісії обираються зі складу акціонерів (учасників) за винятком посадових осіб. Комісія здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності правління (дирекції) як з власної ініціативи, так і за дорученням зборів та на вимогу акціонерів (учасників) банку. Результати перевірок доводя-ться до відома вищого управлінського органу банку. Ревізійна ко-місія також складає висновок по річних звітах та балансах банку, без якого загальні збори не вправі затверджувати баланс. Головне завдання ревізійної комісії — контроль за дотриманням банком за-конодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяль-ність.

Згідно з положенням НБУ «Про кредитування» вітчизняні ко-мерційні банки зобов'язані приймати рішення про видачу кредиту колегіальне. З цією метою вони можуть створювати кредитний ко-мітет, який виконує функції контрольного органу. Кредитний ко-мітет розробляє кредитну політику банку, структуру залучених ко-штів та їх розміщення, приймає рішення про надання кредитів та про рівень процентної ставки за кредитами.

Комерційні банки за рішенням зборів акціонерів (учасників) створюють спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комі-сії. Таким органом є рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку, керуючись чинним законодавством та нормативни-ми актами НБУ. На спостережну раду може покладатися виконання окремих функцій загальних зборів, крім тих, що належать до ви-ключної компетенції вищого управлінського органу банку.

5. Регулювання банківської діяльності та нагляд за нею.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме:*

створення нових банків та установ;*

діяльність банків;*

реорганізація та ліквідація банків.

Наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового характеру з метою регулювання їхньої діяльності та приведення її у відповід-ність із чинним банківським законодавством. Ці заходи можуть розглядатися також як елемент банківського нагляду і елемент банків-ського регулювання. Отже, поняття регулювання банківської діяль-ності та банківський нагляд тісно переплітаються.

У країнах з ринковою економікою держава в особі центрального банку та відповідних уповноважених органів ставить за мету впровадження пруденційного банківського регулювання та нагляду, тобто спрямованого на забезпечення стабільності та надійності банків, їхньої обачливої та розважливої поведінки, виконання банками ви-мог фінансової безпеки.

Комерційні банки через специфіку діяльності і ризиків, що притаманні банківському бізнесу, відповідають не тільки перед власними вкладниками, а й за належний рівень стабільності у фінансовій сфері країни. Так, капітал банків становить невелику частку їх сукупних ресурсів. У зв'язку з цим платоспроможність і ліквідність банків є поняттями відносними, вони базуються на допущенні, що вкладники не вилучать свої кошти з банків одночасно. Проте економічна ситуація в країні може скластися таким чином, що вилучення значних сум коштів вкладників з банків стане реальністю, і банки, що опинились у такій ситуації, можуть збанкрутіти. У свою чергу, банки-банкрути тісно пов'язані з іншими банками через систему міжбанківських розрахунків. Нездатність виконати свої зобов'язання перед вкладниками банками потягне за собою порушення грошового обігу з вірогідним ризиком перейти у кризу банківського сектора, а потім і в загальноекономічну кризу країни.

Основні завдання банківського регулювання та нагляду:*

забезпечення стабільності та надійності банківської системи;*

захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками та шахрайства;*

створення конкурентного середовища у банківському секторі. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за

і кредитами, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються нові банківсь-кі технології;*

забезпечення відкритості політики і діяльності банківського се-ктора в цілому і в кожному банку окремо;*

підтримування необхідного рівня стандартизації і професіоналі-зму в банківській системі, забезпечення ефективної діяльності бан-ків і запровадження технологічних нововведень в інтересах спожи-вачів банківських послуг.

Необхідність банківського регулювання та нагляду в умовах ринкової економіки не виключають саморегуляцію банківського се-ктора через ринкові механізми.

Ці дві форми регулювання мають доповнювати одна одну. Банки повинні діяти, керуючись принципами комерційного розрахунку та надійності.

Серед інструментів суто економічного регулювання діяльності банківського сектора, грошово-кредитної системи України НБУ застосовуються економічні нормативи та норматив резервування коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку у НБУ. Всі економічні нормативи так чи інакше характеризують діяльність банківської установи, рівень її надійності, ліквідності, дають оцінку активам та пасивам, співвідношенню між їхніми окремими групами.

Крім регулятивної функції використання економічних нормативів вони виконують функцію мінімізації банківських ризиків. Обмеження у проведенні окремих банківських операцій у зв'язку з необхідністю дотримання нормативів сприяє проведенню керівництвом банку більш зваженої кредитної, валютної політики, господарської діяльності, примушує нарощувати резервні фонди та капітал.

Виконання банками вимог з резервування частки залучених коштів сприяє, передусім, стабільності на вітчизняному грошово-кредитному та валютному ринках, і тому використовується НБУ як інструмент регулювання співвідношення між пропозицією та попитом на грошові кошти, як елемент стримування або нарощування кредитних коштів в економіці.

За невиконання комерційними банками резервних вимог до них застосовуються штрафні санкції. Невиконання економічних нормативів не тягне за собою сплату штрафних санкцій, але систематичне їх невиконання може призвести до застосування з боку НБУ заходів адміністративного впливу, введення обмежень на виконання банком тих чи інших операцій та спричинити більш жорсткі санкції.

Органи банківського регулювання та нагляду мають діяти, керуючись принципами розумного, обачливого ставлення до банків, тобто вони не повинні вимагати від банків здійснення операцій, які могли б послабити їхній фінансовий стан, порушити свободу діяльності банків.

В Україні відповідно до Закону «Про банки