До суб'єктивних чинників відносять психолого-традиційні, ес-тетичні, природно-кліматичні. Психолого-традиційні чинники — це зміни смаків та уподо-бань споживачів, місцеві, національні традиції, виховання, релігійні звичаї.

Естетичні чинники включають зміни у моді, розвиток промис-лового дизайну. Природно-кліматичні чинники — це клімат, рельєф та місце-знаходження, флора і фауна.

Однак надалі головну увагу при розгляді чинників пропозиції ми приділятимемо ціновому чиннику.

ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним еко-номічним законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується на-самперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єк-тів конкурентної боротьби. Отже, процесом-причиною закону про-позиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний з певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець одержує менше коштів від реалізації і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від за-кону попиту існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів і послуг через зниження ціни продано дешевше. Різни-ця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити заходів щодо зміни асортименту товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючим попитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною.

КРИВА ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЇЇ ЗМІНИ

Точка А на кривій пропозиції ПП (рис. 3) показує більш високий рівень ціни Ц, який склався на ринку, і обсяг товарів Т, який також зріс. Точка В відбиває ситуацію, яка змінилася: знижен-ня ціни до рівня Ц2, яко-му відповідає скорочен-ня пропозиції до прода-жу товарів Т2. Отже, з рис. 3 видно, що про-позиція товарів має виг-ляд кривої з позитив-ним нахилом, що відоб-ражує залежність між двома змінними — ці-ною товару і його кіль-кістю або обсягом для продажу на ринку.

Рис. 3. Крива пропозиції

Крива пропозиції, по суті, є ілюстрацією дії закону пропозиції, тобто за інших однако-вих умов, чим вища ці-на товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку. Рух кривої донизу від точки А до точки В означає зниження товарного обміну на ринках під впливом знижен-ня цін на ці товари.

Еластичність пропозиції товарів характеризує відносні зміни цін товарів та кількості їх, запропонованої до продажу.

Інтенсивність цих змін неоднакова. Вона може показувати загаль-ну сукупну еластичність пропозиції, стосуватися пропозиції одинич-ної еластичності (за якої 1 відсоток збільшення ціни товарів зумов-лює збільшення на 1 відсоток пропозиції їх для продажу на ринку).

При нееластичній пропозиції збільшення ціни не має будь-яко-го впливу на збільшення кількості товарів, що пропонується до про-дажу.

Еластичність пропозиції сприяє встановленню так званої нор-мальної ціни рівноваги (тобто рівноважної ціни).

РІВНОВАЖНА ЦІНА

З процесу виробництва товар виходить як носій вартості та споживної вартості. Вартість товару - це кількісна визначеність втіленої в ньому уречевленої та живої праці. Важливою її складовою є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу. Виходячи з товаром на ринок, виробник достеменно знає, скільки він коштував йому як виробникові.

Домінуючим законом ціноутворення в обігу стає закон попиту і пропозиції, який коригує вартість відповідно до споживної вартості товару. Ціна про-позиції та ціна попиту, що формуються під дією зазначених законів, зустрічаються на ринку, щоб знайти деяку середню величину ціни - ринкову ціну товару. Коливання ринкової ціни залежно від попиту і пропозиції об'єктивно обмежені в діапазоні, де для виробника нижня межа визначається вартістю середніх витрат виробництва, а верхня - граничною кількістю грошей у споживача, тобто рівнем його платоспроможності.

Політична економія, що обслуговувала адміністративно-ко-мандну систему, вважала, що ринкова економіка в умовах капіталіз-му має хаотичний характер розвитку.

Насправді ж ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попи-ту і пропозиції.

Хоча в ринковій економіці можливі прорахунки, але по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги по-питу і пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.

При встановленні такої рівноваги випуск продукції досягає еко-номічно доцільного, витрати чинників виробництва — мінімально-го рівня. В результаті, як дотепно зауважує П. Самуельсон, людям, які люблять яблука, ніхто не пропонує апельсини, і навпаки.

2.Проблема зайнятості та її регулювання в сучасних умовах

Умовою реалізації сукупним працівником своїх здібностей і функцій є зайнятість. Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм до-ход у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування. Вид зайнятості зумовлюється певними принципами організації, стимулювання й оплати праці, внутрішньо- та зовнішньовиробничими відносинами.

В умовах формування ринкового господарства змінюються погляди на так званий принцип загальності праці як атрибут екстенсивного