Тема: Цінні папери як фіктивний капітал у сфері обігу. Фондові біржі: середній стан та перспективи розвитку їх в Україні.

Цінні папери як фіктивний капітал у сфері обігу.

Відповідно до законодавства України, цінні папери являють собою грошові документи, які: а) засвідчують право володіння або відносини позики; б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником; в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків; г) передбачають можливість передачі грошових та інших прав, пов’язаних з володінням цими документами, іншим особам.

Цінні папери на фондовому ринку виконують ряд задач. Серед них необхідно відзначити наступні:*

акумулювання тимчасово вільних грошових ресурсів і напрямок їх на розвиток перспективних галузей економіки;*

обслуговування державного боргу. Задача покриття бюджетного дефіциту зважується через ринок державних цінних паперів, що має свою структуру і правила функціонування;*

перерозподіл права власності;*

спекулятивні операції.

Акумулювання грошових ресурсів. В акумулюванні тимчасово вільних грошових ресурсів і напрямку їх на розвиток перспективних галузей економіки складається основна задача і призначення цінних паперів у суспільстві з розвитими ринковими відносинами.

Обслуговування державного боргу. Ця функція є однієї з найважливіших задач національного фондового ринку. Рівень прибутковості, що склався на ринку державних цінних паперів, є свого роду крапкою відліку, щодо якої оцінюється доцільність здійснення операцій з іншими фінансовими інструментами. Основна особливість ринку державних боргових зобов'язань полягає в тому, що коштовні папери, що звертаються на ньому, мають найбільш високий ступінь надійності (на жаль, до російського фондового ринку це не відноситься). Інші фінансові інструменти, що звертаються на національних фондових ринках, мають меншу надійність, а виходить, операції з ними повинні мати велику прибутковість у порівнянні з прибутковістю операцій на ринку державних цінних паперів.

Регулювання фінансових потоків. Ринок державних цінних паперів крім рішення задачі обслуговування державного боргу дозволяє вирішувати задачу регулювання фінансових потоків. Викуповуючи (чи пропонуючи до продажу на вигідних умовах) державні цінні папери, державні інститути мають можливість звільняти (чи зв'язувати) додаткові інвестиційні ресурси. Тим самим створюються передумови для збільшення зайнятості (чи зниження інфляційного тиску грошової маси). Фондовий ринок, обслуговуючи ринок державних запозичень, надає державі могутній інструмент для перерозподілу і зміни напряму руху тимчасово вільних грошових ресурсів.

Перерозподіл права власності. Ця задача може бути вирішена і без цінних паперів і фондового ринку, хоча при його наявності вона зважується найбільш легким і природної шляхом, а саме покупкою часткових цінних паперів (акцій), що засвідчують право їхнього власника на участь у керуванні акціонерним товариством.

Спекулятивні операції. Ці операції є побічним результатом функціонування ринку цінних паперів. Без можливості здійснення цих операцій фондовий ринок функціонувати не може. Наявність ліквідного вторинного ринку, на якому реалізуються інтереси його учасників по покупці і продажу цінних паперів, дозволяє інвесторам у разі потреби продати цінні папери й одержати гроші. Така можливість збільшує довіру інвесторів до фондового ринку, без чого вони навряд чи стали б вкладати гроші в цінні папери.

Фондові біржі: середній стан та перспективи розвитку їх в Україні.

Центральним ринком акцій найбільших компаній є біржа. На біржі продавці зустрічаються з покупцями і ціни встановлюються за законом попиту та пропозиції. Класична біржа - це аукціон, де торгівля ведеться за допомогою обміну усними інструкціями між трейдерами (представниками брокерських фірм у торговій зоні біржі). В останні роки завдяки розвитку обчислювальної техніки виникли й автоматизовані системи купівлі-продажу цінних паперів. Але класична біржа ще домінує, і самим великим її екземпляром є Нью-Йоркська фондова біржа.

А всього у світі нараховується приблизно 200 бірж у більш ніж 60 країнах. Північна Америка має 15 бірж, включаючи п'ять канадських. Європа - більш 100, Центральна і Південна Америка - 20, а інші знаходяться в Африці, Азії й Австралії. Кожна розвита капіталістична країна має як мінімум одну біржу. Є біржі в нових індустріальних державах (найбільша - у Гонконгові), а також у Китаї й Угорщині. Коротше кажучи, як тільки економіка переходить із примітивного чи планового стану в ринкове, виникає потреба в біржі цінних паперів.

У біржовій торгівлі ключовим поняттям є ліквідність. Ліквідний ринок характеризується: чайними угодами, вузьким розривом між ціною продавця і ціною покупця, невеликими коливаннями цін від угоди до угоди.

Відхилення від цих норм чреваті розвитком криміногенної ситуації, панічних настроїв серед інвесторів. Біржа робить усі від її залежне, щоб підтримувати ліквідність, щоб торгівлі був як могутній і рівний потік без завихрень, водоспадів і вузьких місць. Почати з того, що біржова робота будується на наступних принципах:

особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на біржі полягають усно й оформляються юридично заднім числом);

гласність (публікуються зведення про всі угоди і дані, надані емітентом за згодою з біржею про внесення акцій у біржовий список, незалежно від активності емітента);

регулювання діяльності біржових фірм застосуванням адміністрацією біржі і незалежних аудиторів твердих фінансових, адміністративних, торгових і бухгалтерських правил.

У багатьох країнах акції знаходяться у власності тісно зв'язаних між собою інвесторів - банків, страхових компаній, постачальників, що також знижує ліквідність. У Японії, наприклад, акціонери банків і промислових компаній іменуються "стабільними акціонерами", тому що, як правило, вони не пропонують акції до продажу без дозволу на те з боку фірми. У зв'язку з проблемою ліквідності багатьох національних ринків випливає, однак, помітити, що значна частина торгівлі акціями ведеться "із прилавка" (в Італії,