Існує два різних способи виробництва. Перший - з низькими постійними витратами, але високими перемінними на одиницю продукції. Це видно по більшому куті нахилу лінії витрат. Другий спосіб характеризується високими постійними витратами і низькими перемінними на одиницю.

При таких передумовах ризик завантаження потужності полягає в тому, що при плануванні виходять з більшого обсягу виробництва, і тому вибирають спосіб 2, а збути вдається тільки менший обсяг. Помилки в плануванні виражаються тут у більш високих витратах у порівнянні з оптимальним рішенням.

Фінансовий ризик

Фінансовий ризик можна підрозділити на ризик ліквідності і ризик рентабельності (ризик Леверадже). Велика частка стороннього капіталу підвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства. Договірні виплати боргів за сторонній капітал як правило необхідно робити і тоді, коли проект здійснюється не так успішно, як було заплановано. Результатом може бути ліквідація проекту, продаж за безцінь предметів майно і утрати власного капіталу. А при фінансуванні власним капіталом можна припинити виплату дивідендів і заплановані погашення аж до поліпшення ситуації з ліквідністю.

З іншої сторони за допомогою одержання додаткового капіталу підвищується рентабельність власного капіталу. Це відбувається тоді, коли відсотки за додатковий сторонній капітал менше, ніж прихід від цього капіталу (ефект Леверадже). Часто взагалі неможливо відмовитися від використання в проекті стороннього капіталу, тому що власного капіталу не вистачає для покриття витрат на необхідні інвестиції. Однак ефект Леверадже може підштовхнути до перевищення масштабів проекту і занадто оптимістичній оцінці шансів на ринку.

Якщо отримані з боку засобу не ведуть до такого збільшення приходу, що компенсує принаймні витратам, зв'язані зі стороннім капіталом, може дуже швидко скластися ситуація, описана раніше: рентабельність власного капіталу зменшується, а в екстремальному випадку відбувається утрата власного капіталу (ризик Леверадже).

Зниження ризику

В основі попередніх міркувань стояло лише питання, як можна відобразити наслідку невизначеності у відношенні конкретних величин. Ризик же інвестування від цього не зменшується.

Ризик можна частково зменшити, розширюючи джерела придбання сировини й інших основних ресурсів і вибираючи устаткування таки м образом, щоб була можливість гнучко використовувати різноманітні види сировини й енергоносіїв. Однак така можливість як правило обмежене не тільки технічно, але і великими витратами на подібне устаткування.

Поряд з цим можна спробувати розширити асортимент продукції проекту по її видах і різних ринках збуту (регіональна диференціація).

Ще один шлях скорочення ризику складається у висновку довгострокових договорів з постачальниками і (чи) замовниками. У цьому зв'язку говорять про маркетинг контрактів. На ринку закупівель завдяки цим договорам зменшується ризик виявитися ізольованим від незамінної сировини. А при збуті вдається уникнути сильного коливання попиту і виникаючих унаслідок цього змін у завантаженні потужностей.

Особливі форми договорів характерні для сфери закупівель сировини. У них дуже часто обмовляють лише умови чи постачання покупки визначених обсягів, а ціноутворення залежить від різних тенденцій на світовому ринку.

Крім того інвестор може помістити свої засоби в проект із протидіючим ризиком. Загальний ризик скорочується вже в тому випадку, якщо інвестувати у велике число незалежних друг від друга проектів. Особливі успіхи одних проектів компенсують втрати інших.

2. Визначення та аналіз доходності акцій.

Через певні об’єктивні обставини ефективне функціонування ринкової економіки неможливе без наявності її неодмінного атрибута – ринку цінних паперів, на якому здебільшого переважають облігації та акції. Приймаючи інвестиційні рішення, підприємства можуть віддавати перевагу вкладенню грошей в облігації та акції інших юридичних осіб, якщо рівень доходності цих цінних паперів вищий, ніж рівень доходності капітальних інвестицій. Для обґрунтування таких рішень фінансист-аналітик повинен володіти специфічною методологією визначення рівня доходності цінних паперів і прийнятих цін їх придбання, яка, втім, заснована на загальних засадах визначення ефективності інвестицій з обов’язковим урахуванням часової зміни вартості грошей.

На розвиненому ринку цінних паперів ціна акції практично не пов'язана з тією частиною статутного фонду емітента, яку вона репрезентує (тобто з її номінальною вартістю).

Визначальними факто-рами, які формують ринкову ціну акції, є:

а) величина дивідендів, які сплачує акціонерне товари-ство володареві акції;

б) середньоринкова норма доходності капіталу.

Очевидно, що ціна акції (сума інвестиції) прямо пропор-ційна першому з цих факторів і обернено пропорційна дру-гому.

Звичайно промислові, торговельні та інші підприємства вкладають гроші у прості або привілейовані акції відкритих акціонерних товариств з метою придбання корпора-тивних прав і одержання додаткового постійного доходу у вигляді дивідендів (а не з метою спекуляції ними на вто-ринному ринку). У цьому випадку вкладений у привілейо-вані акції капітал генерує доходи протягом невизначено тривалого періоду (багатьох років). Те саме стосується і звичайних акцій із застереженням на вищий ступінь ризику. Якщо при цьому сума дивідендів на акцію є сталою величиною (найчастіше — за кожний рік), то дисконтований доход від володіння такою акцією (і, отже, орієнтир для інвестора щодо ринкової її ціни) може виглядати так:

де ДА — дисконована сума доходу від володіння акцією;

СД — річна сума дивідендів;

к — середньоринкова (або інша прийнятна для інвесто-ра) норма доходності.

Права частина цього рівняння — це ніщо інше, як сума членів нескінченної спадної геометричної прогресії, тому

Отже,

У випадку, коли суми дивідендів прогнозуються не як сталі щорічні величини, а з деяким приростом (особливо характерна така ситуація для країн з інфляційною еконо-мікою), причому щорічні темпи приросту розміру дивідендів однакові (що вважається нормальним явищем), дисконто-ваний доход від акції може бути представлений так:

де р — щорічний темп приросту дивідендів на акцію.

За аналогією з перетворенням однієї