„ Існуючі проекти національної інформаційної мережі в економіці”

Зміст

Вступ

Тема даного реферату „Існуючі проекти національної інформаційної мережі в економіці”.

Мета написання реферату полягає в дослідженні філософських проблем економіки, зокрема, в дослідженні проблем створення національної інформаційної мережі в економіці.

Основними завданнями при написанні реферату стали:

підбір нормативних та наукових джерел, присвячених проблемам розвитку національної інформаційної інфраструктури;

аналіз та узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсного реферату.

Предметом дослідження виступають філософські проблеми економіки та менеджменту, а об’єктом дослідження є національна інформаційна мережа в економіці та існуючі проекти щодо її розвитку.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що здорова поінформованість влади, людини і суспільства загалом, розумна державна інформаційна політика, що служить інтересам і розвитку особистості, громадянського суспільства, самої держави, є однією з найголовніших і найміцніших основ державності. Інформація – запорука руху вперед і успіху, що в управлінні економікою виявляється чи не найвідчутніше. Володіння та розумне користування інформацією, розвинута інформаційна сфера вирішальною мірою визначають основоположні засади соціально-економічної політики держави та її імідж у світі.

В роботі розкриті наступні питання:

філософське осмислення ролі інформаційних систем та інформаційних мереж в економіці;

правове забезпечення інформатизації та розвитку національних інформаційних мереж в Україні;

пріоритетні напрямки розвитку національної інформаційної мережі в економіці;

тощо.

При написанні роботи автором були використані Закони України, зокрема, „Про Інформацію” від 2 жовтня 1992 року N 2657-X, "Про Концепцію Національної програми інформатизації" № 75/98-ВР від 2.02.98 р., „Про Національну програму інформатизації” від 4 лютого 1998 року N 74/98-ВР., Укази Президента України, зокрема, "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року "Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України", "Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади" від 17 травня 2001 року N 325/2001, "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 31 липня 2000 року N 928/2000 та інші нормативні документи, підручники, монографії, періодичні видання, наукові статті з філософії, проблем інформатизації, інформаційної політики тощо.

1. Роль інформаційних систем та інформаційних мереж в економіці

Інформаційні технології диктують сьогодні дедалі більшій кількості економік, корпорацій, окремих підприємців і споживачів, яким саме чином здійснювати економічні взаємодії всіх рівнів, що є головним ресурсом і цінністю, яким чином формується додаткова вартість продукту... Тож завдяки поширенню глобальної інформатизації нині активно йде формування так званої "мережевої економіки", основною характеристикою якої є громадсько-мережева форма управління.[1]

Ця економічна схема вже була колись задіяна – проте її витіснили капіталістичні відносини, що характеризувалися іншими, ринковими й ієрархічними формами управління. Ймовірно, що останні виникли, якщо слідувати логіці, у відповідь на нездатність громадської (мережевої) форми управління забезпечити ефективне обслуговування системи розподілу праці, коли ця система почала виходити за рамки громади.

Причиною цього були обмежені можливості тогочасних засобів комунікації та систем обміну інформацією. Вони вже не встигали забезпечити розширюваному колу людей той рівень обміну інформацією, який необхідний для нормальної роботи громадської економіки. [2]

Як узагальнюючий, тут буде доречний вислів Нобелівського лауреата з економіки Фрідріха фон Хайєка, що становлення в процесі соціальної еволюції ринку капіталізму пов'язане з переходом від організованої маленької групи людей, що перебувають одне з одним в безпосередньому контакті, до розширеного економічного ладу. [3]

Певне, на початку ХХІ сторіччя соціальна еволюція завершує свій черговий виток, і сучасна економічна система може незабаром опинитися у тій точці, коли оцей "розширений економічний лад" базуватиметься саме на спільноті людей, що "перебувають одне з одним в безпосередньому контакті".

Виходячи з цих характеристик, термін "мережева економіка" може бути замінений на "громадська економіка" чи, у сучасніших термінах, на "економіка прямих рівноправних зв'язків". Цим питанням займається доктор філософії Сергій Паринов, голова департаменту Інституту економіки та організації промислового виробництва СО РАН, він же є автором терміну "економіка прямих рівноправних зв'язків". [1]

Загалом у доповіді, підготовленій Європейською Комісією, глобальна мережева економіка визначається як "середовище, в якому будь-яка компанія чи індивід, що перебувають у будь-якій точці економічної системи, можуть контактувати легко і з мінімальними витратами з будь-якою іншою компанією чи індивідом з приводу спільної роботи, для торгівлі, для обміну ідеями і ноу-хау, чи просто для задоволення".[1]  

Повертаючись до українських реалій, запитаємо: можливо, з самовизначенням щодо мережевої економіки ми можемо зволікати так само, як і з економікою капіталістичною чи соціалістичною? Чому б і тут не пустити все самопливом, мовляв, час знов усе вирішить? І знов киватимемо на багату й успішну Європу, яка, виявляється, так само шукає легших шляхів. Але ж Рада Європи таки знайшла аргументи на підтримку активної позиції та форсування подій.

"Чому не можна зволікати? Бо конкурентоспроможні постачальники мереж і послуг поза Європою дедалі активніші на наших ринках. Для тих компаній, що відставатимуть, ціною повільніших темпів лібералізації стане жорсткіший двобій з більш динамічними іноземними конкурентами й менший внутрішній ринок.

Час вичерпується. Якщо не пришвидшити дій, вигоди від нової економіки ми матимемо або пізно, або й ніколи". [1;4]

Cаме гігантський стрибок в інтелектуальній сфері суспільства (який ми зробили разом з усім людством, і нам не треба нікого наздоганяти, слід лише не втратити здобуте) – а не комп'ютеризація і не фінансові маніпуляції – пояснює розвиток мережевої економіки.

Новітні комп'ютерні розробки дозволяють створювати безмежно різноманітну