Найбільш точно специфічні параметри гіперпросторової Мережевої економіки описані економістом і футуристом Кевіном Келлі, одним з редакторів журналу Wired. Келлі звів ці параметри до дванадцяти нових особливостей (чи правил) сучасного економічного середовища. Наведемо найбільш значущі.

По-перше, поява в мережі небагатьох нових додаткових об'єктів може суттєво збільшити позитивний ефект для всіх користувачів. Ця риса мережевої економіки прямо суперечить двом з найфундаментальніших аксіом доби індустріальної економіки:

Цінність пов'язана з рідкісністю, і

Велика кількість речей знижує їх вартість.

По-друге, організаціям доводиться повсякчасно видозмінюватись, аби не опинитися в становищі "найкращого у світі експерта у швидко відмираючій технології".

По-третє, старе швидко руйнується й виникає нове, і так знову й знову. Генезис ширяє над хаосом (поетичне формулювання шумпетерівської творчої руйнації).

Що ж до парадоксу продуктивності, то Келлі не переобтяжує себе і читача зайвим клопотом. "Не варто зациклюватись на продуктивності, про це мають піклуватись роботи. В епоху, коли машини забезпечуватимуть виробництво і будуть робити "чорну" роботу, для людини питання "як зробити цю роботу правильно і добре" зміниться питанням "яка робота, що її слід робити, є правильною й доброю".

Виміряти традиційними мірками продуктивність відкриттів і творчості неможливо. Не вирішуйте проблеми, шукайте нові можливості. Мережева економіка грає на руку людським устремлінням: повтори, копіювання, автоматизація знецінюються, а оригінальність, уява, здатність до творчості зростають в ціні". [1] Нові можливості і нова вартість з'являються і в стосунках між компанією та особою. Основний вид взаємин між виробником і споживачем в Епоху Мережевого Інтелекту – навчання. Акт покупки у дедалі більшій кількості випадків означає виникнення довгострокових стосунків між продавцем і покупцем.

Поряд з цим, споживач вже не той: він очікує від фірм товарів високої якості, екологічно чистих, що постачаються без зволікань, за низькими цінами, з щонайкращим обслуговуванням, з повним усвідомленням відповідальності перед суспільством.

Більше того, з переміщенням до гіперпростору торгівля позбавляється потреби як у посередництві, так і практично повністю – у фізичній торгівельній інфраструктурі. Будівлі з цегли й цементу, котрі залишаться, муситимуть стати дуже принадними, аби туди бодай хтось заходив.

Але з труднощами зіткнуться не лише ті, хто не зумів переміститися до гіперпростору, але й модернізовані віртуальні учасники ринку. Досі не встановлено юрисдикції щодо оподаткування оборудок в Інтернеті. І хоча мережеві організації можуть боротися проти ідеї оподаткування в Інтернеті, мабуть, цього все ж не уникнути. Дійсно, якщо суттєва частка економіки переміститься до Інтернету, уряди змушені будуть наполягати на доступі до оборудок, аби наповнювати бюджет.

Проте ми наполягаємо на тому, що про будь-який зиск для держави може йтись лише по тому, як віртуальна економіка стане на ноги. Наразі ж єдиним правильним підходом є протекціонізм, що діятиме протягом формування нової економіки. Показовою в цьому плані є позиція Всесвітньої торгової організації, яка на початку 1998 року ухвалила рішення звільнити від обкладання митом дані й програмні продукти, придбані й доставлені за допомогою Інтернету. [6]

2. Правове забезпечення інформатизації та розвитку національних інформаційних мереж в Україні

Інформатизація - це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Обчислювальна та комунікаційна техніка, телекомунікаційні мережі, бази і банки даних та знань, інформаційні технології (ІТ), система інформаційно-аналітичних центрів різного рівня, виробництво технічних засобів інформатизації, системи науково-дослідних установ та підготовки висококваліфікованих фахівців є складовими національної інформаційної інфраструктури і основними чинниками, що забезпечують економічне піднесення. Як показує досвід інших країн, інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліпшенню керованості економікою, розвитку наукоємних виробництв та високих технологій, зростанню продуктивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства. Національна інформаційна інфраструктура, створена з урахуванням світових тенденцій і досягнень, сприятиме рівноправній інтеграції України у світове співтовариство.[7]

Головними нормативними документами, які визначають основні напрямки розвитку інформатизації є:

Закон України „Про Інформацію” від 2 жовтня 1992 року N 2657-X в редакції Закону N 1642-III від 06.04.2000. Цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. Ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Акті проголошення її незалежності, Закон стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації. Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Закон України „Про захист інформації в автоматизованих системах” від 5 липня 1994 року N 80/94-ВР. Метою цього Закону є встановлення основ регулювання правових відносин щодо захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України і юридичних осіб на інформацію та права доступу до неї, права власника інформації на її захист, а також встановленого чинним законодавством обмеження на доступ до інформації. Дія Закону поширюється на будь-яку інформацію, що обробляється в автоматизованих системах.

Закон України „Про Національну програму інформатизації” від 4 лютого 1998 року N 74/98-ВР. Цей Закон визначає загальні засади формування, виконання та коригування Національної програми інформатизації.

Концепція