Банкрутство підприємства та механізми визначення, шляхи подолання

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – “Банкрутство підприємства та механізми визначення, шляхи подолання”.

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сутністю процедури банкрутства, передумовами банкрутства та заходами щодо запобігання кризовим ситуаціям; стадіями процедури банкрутства та можливими наслідками у разі визнання підприємства банкрутом.

Завдання полягає в аналізі нормативної бази, спеціалізованої літератури, періодичних видань тощо, з метою об’єктивного аналізу досліджуємого питання.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що нестабільність в економіці країни,  криза неплатежів і як наслідок існування колосальної взаємозаборгованості, політична нестабільність в суспільстві, недосконалість законодавства в галузі господарського права та податкової політики, сповільнення розвитку науки і техніки та неефективний фінансовий менеджмент слугують причиною існування в країні стійкої тенденції до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств і як наслідок: збільшення позовних заяв до арбітражних судів у зв’язку з банкрутствами підприємств. Втрати від збанкрутілих підприємств відчувають на собі не тільки контрагенти, а також і держава. Зростання кількості банкрутів в країні призводить до ще більшого поглиблення економічної кризи. Виходячи з впливу механізму банкрутства на економіку країни в цілому особлива увага повинна приділятися ретельному дослідженню причин банкрутства, методам його запобігання та регулюванню процедури банкрутства.

В роботі досліджуються наступні питання: поняття, сутність та причини банкрутства; аналіз фінансового стану підприємства як засіб оцінки ймовірності банкрутства; процедура відновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом тощо.

1. Поняття та сутність банкрутства

1.1 Поняття банкрутства підприємства

Інститут неплатоспроможності почав розвиватися в середні століття, перш за все, як інститут торгового права. Суб’єктами законодавства про неплатоспроможність були фізичні особи, які займалися торгівлею. Коли на зміну індивідуальним підприємцям прийшли об’єднання громадян - торгові організації, дії законодавства про банкрутство стали розповсюджуватися й на них. На сучасному етапі розвитку суспільства так чи інакше в умовах ринкових відносин виникають ситуації, коли деякі суб’єкти господарювання не здатні виконати взяті на себе зобов’язання, як правило, грошового характеру. Для вирішення проблем, пов’язаних з неплатоспроможністю суб’єктів господарської діяльності існує інститут банкрутства.[10]

Як свідчить світова практика, банкрутство - неминуче явище будь-якого сучасного ринку, який використовує неспроможність у якості ринкового інструменту перерозподілу капіталу та відбиває об’єктивні процеси структурної перебудови економіки. Таке призначення банкрутства визначене самою суттю підприємництва, яке завжди пов’язане з невизначеністю досягнення його кінцевих результатів, а відповідно й з ризиком втрат. Джерелом цієї невизначеності являються всі стадії відтворювання - від закупівлі й доставки сировини, матеріалів і комплектуючих виробів до виробництва і продажу готових товарів.

Згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. під банкрутством мається на увазі  визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

На практиці можна відмітити наявність різних понять та визначень банкрутства, якими оперують спеціалісти. Так, юрист буде посилатися на Закон про банкрутство, відповідно до якого факт банкрутства повинен бути визнаний арбітражним судом з дотриманням всіх встановлених правил та процедур; банківський службовець відмітить момент припинення платежів та занесення розрахункових документів фірми в відповідну картотеку банку; економіст спробує розглянути банкрутство як процес, в якому юрист і банкір зафіксували лише окремі ознаки або факти.

З позиції фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, внаслідок якої воно нездатне задовольнити у встановлені строки висунуті з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом. В економічній літературі банкрутство часто характеризується як боргова неспроможність, відмова підприємця платити за своїми борговими зобов’язаннями із-за відсутності коштів. Економісти розглядають банкрутство в якості інструменту виведення суб’єктів підприємницької діяльності з кризової фінансово-господарської ситуації, оскільки в основі самої процедури банкрутства полягають конкретні юридичні та економічні дії. В цьому плані банкрутство порівнюють з хірургічною операцією - з одного боку - досить радикальний та опасний захід, який застосовується лише в крайніх випадках, коли вичерпані всі консервативні способи лікування, з іншого боку - це іноді єдиний можливий шлях до одужання, останній шанс побороти тяжкий недуг. На мою думку, під банкрутством можна розуміти засвідчену судом абсолютну неплатоспроможність суб’єкту господарювання, тобто це неспроможність боржника, викликана відсутністю або нестачею коштів, якими би він мав змогу розпоряджатися під час настання строку платежу, за умови відсутності можливості отримати необхідні кошти.

Залишається спірним питання наскільки новим є банкрутство для нашої країни. Одні фахівці стверджують, що банкрутство є цілком новим явищем в сфері економічних відносин: пройшло більше 10 років з часу прийняття Закону України «Про банкрутство». До того часу подібного Закону не існувало, та справи про банкрутство арбітражні суди не розглядали. Правда ці спеціалісти оговорюються, що інститут банкрутства являється новим для вітчизняної системи правового регулювання підприємницьких відносин досить відносно: раніше в дореволюційній Росії більше століття існувало та широко застосовувалося законодавство про неплатоспроможність. Інші фахівці наполягають, що підприємства-банкрути - наша спадщина від недавнього минулого. В умовах адміністративно-командної системи управління банкрутство не визнавалося вищими ешелонами влади. Вважалося, що воно характерне лише для країн, де є приватний каптал, де, як тоді говорилося, панує експлуатація людини людиною. Стверджувалося, що суспільна форма власності нібито виключає будь-яку форму експлуатації, а також неплатоспроможність (банкрутство) юридичної чи фізичної особи.

Насправді все було інакше: значна частина підприємств мала збитки, відчувала потребу в додаткових коштах для продовження виробничого процесу. Банкрутували не лише сільськогосподарські, а