ЧВВ = ПК – А,

де: ЧВВ – сума чистої від’ємної вартості підприємства;

ПК – сума позиченого капіталу, що використовується підприємством (його    фінансові зобов’язання);

А – сума активів підприємства (не включає суму збитків минулих років та поточного періоду).  

. Суттєва незбалансованість впродовж відносно довгого періоду часу об’ємів грошових потоків. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується тривалим перевищенням об’єму від’ємного грошового потоку над позитивним та відсутністю перспектив подолання цієї негативної тенденції.  

. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується значним перевищенням невідкладних фінансових зобов’язань підприємства над сумою залишку його грошових коштів та активів у високоліквідній формі, що носить хронічний характер.  

Складність ситуації, що виникла сьогодні в українській промисловості, потребує застосування неординарних заходів. Цілком зрозуміло, що формальне визнання половини промислових підприємств нежиттєздатними банкрутами з подальшою ліквідацією їхніх активів є економічно невиправданим і навіть безглуздим кроком. З іншого боку, криза неплатежів потребує рішучих дій щодо її подолання. В цих умовах слід іще раз проаналізувати можливості процедури банкрутства як юридичного інструменту, що дає змогу почати реальну реструктуризацію підприємства-боржника.

Поняття банкрутства характеризується різними його видами. В фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в наступному періоді свою фінансову стійкість та платіжоспроможність в силу реальних втрат використовуємого капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволить такому підприємству здійснити ефективну господарську діяльність в наступному періоді, внаслідок чого воно об’являється банкротом юридично.

2. Технічне банкрутство. Цей термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний значною прострочкою його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує об’єм його фінансових зобов’язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризисному управлінні підприємством, включаючи його санацію, звичайно не призводить до його юридичного банкрутства.

3. Навмисне банкрутство. Воно характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатежеспроможність; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах або в інтересах інших осіб; свідоме некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються в кримінальному порядку.

4. Фіктивне банкрутство. Воно характеризує хибне об’явлення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання у них відстрочки виконання своїх кредитних зобов’язань або знижки з суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в кримінальному порядку.

2. Аналіз фінансового стану підприємства як засіб оцінки ймовірності банкрутства

2.1 Аналіз фінансової стійкості підприємства, ліквідності і платоспроможності

Функціонуючи в ринковій еконо-міці як суб'єкт підприємницької ді-яльності, кожне підприємство має за-безпечувати такий стан своїх фінан-сових ресурсів, за якого воно стабіль-но зберігало б здатність безперебій-но виконувати свої фінансові зобо-в'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набува-ючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відпові-дальність за ефективність господа-рювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприєм-ства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним се-ред яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова е визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства — це складна, інтег-рована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінан-совий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресур-сами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитив-ної характеристики фінансового стану, говорять про фінан-сову стійкість підприємства. У системі об'єктів фінансово-економічного аналізу саме їй належить провідна роль.

Коло найважливіших показників діяльності підприємств і показників, які характеризують стан, рух і розміщення їх фінансових ресурсів, тобто фінансову стійкість, вклю-чає:

прибутковість (рентабельність) діяльності підприєм-ства;

наявність і динаміку основних та оборотних коштів;

раціональність розміщення (використання) власних і залучених фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів);

ступінь фінансової незалежності підприємства (фінан-сової автономії);

ліквідність і платоспроможність.[12]

Основні фінансові звіти, які використовуються при аналізі, це:

“Баланс підприємства” – ф. №1

“Звіт про фінансові результати” – ф. №2

“Звіт про рух грошових коштів” – ф. №3

“Звіт про власний капітал” – ф. №4

Для оцінювання ліквідності використовуються такі показники.

Коефіцієнт покриття — розраховується як відношення ве-личини поточних активів до поточних зобов'язань (ф. № 1):

ряд. 260 + ряд. 270 ряд.

----------------------------

ряд. 620 + ряд. 630

Цей коефіцієнт показує, скільки одиниць оборотних засобів при-падає на одиницю короткострокових зобов'язань. Оптимальне зна-чення має бути 2 — 2,5.

Коефіцієнт загальної ліквідності — розраховується як відно-шення величини грошових засобів короткострокових фінансових вкладень до величини короткострокових зобов'язань (ф. № 1):

ряд. 230 +ряд. 240 + ряд. 160 + ряд. 161 + ряд. 150 + ряд. 190

-----------------------------------------------------------------------------

ряд. 620 + ряд. 630

Вважається, що значення цього коефіцієнта має бути більшим за 1.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності — розраховується як відно-шення величини грошових засобів до величини поточних зобов'я-зань (ф. № 1):

ряд. 230 + ряд. 240 ряд.

-----------------------------

620 + ряд. 630

Теоретично цей коефіцієнт має дорівнювати 0,25—0,3.

Оборотність дебіторської заборгованості розраховується наступним чином:

стр. 035 ф.