При аналізі темпів зростання фінансових ресурсів підприємства слід окремо визначати розміри і динаміку фонду основних коштів, фонду інших позаоборотних ак-тивів та фонду оборотних коштів, виділяючи фонд влас-них основних коштів і фонд власних оборотних коштів.

Фінансова стійкість підприємства не може забезпечува-тися за нераціонального використання фонду основних коштів і фонду оборотних коштів. При аналізі цього пи-тання треба виходити з того, що підприємству не досить визначити правильні пропорції розподілу свого капіталу між цими фондами: важливо забезпечити, щоб основні та оборотні кошти вкладалися у відповідні активи з найбіль-шою віддачею. [14,c.358]

Про нераціональне використання фонду основних коштів свідчать:

неоптимальне з точки зору кінцевих результатів діяльності співвідношення між активною і пасивною час-тинами основних засобів (передусім стійка тенденція до зниження питомої ваги активної частини);

наявність невстановленого протягом тривалого часу устаткування;

зниження коефіцієнтів змінності роботи устаткуван-ня (що, як правило, свідчить про наявність зайвого устат-кування);

витрати на реконструкцію та модернізацію основних засобів при низьких показниках NPV проектів або зовсім без розрахунків їх ефективності;

наявність на балансах підприємств залишків неза-вершених капітальних вкладень з простроченими термі-нами введення в експлуатацію.

Нераціональне використання оборотних коштів найчас-тіше виражається у:

систематичному накопиченні понаднормативних за-лишків виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Якщо ці залишки створені не за раху-нок банківських кредитів, фінансовий стан підприємства тяжкий, бо на покриття цих запасів воно втягує або кош-ти, призначені на інші цілі (з фонду основних коштів), або не виконує своїх фінансових зобов'язань перед кредитора-ми, що загрожує банкрутством;

зростанні дебіторської заборгованості всіх видів, на-самперед заборгованості покупців за відвантажену (відпу-щену) продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Аналіз накопичення понаднормативних запасів і дебі-торської заборгованості повинен базуватися як на показ-никах оборотності окремих елементів оборотних активів, так і на вивченні конкретних фактів діяль-ності відповідних функціональних служб підприємства. Зокрема, треба вивчити причини завезення окремих матеріальних ресурсів понад нормальну потребу в них і мож-ливості, які є у підприємства для зниження цих запасів; причини накопичення непотрібних підприємству матері-альних цінностей і заходи щодо їх ліквідації, причини за-тримки окремих замовлень у незавершеному виробництві і відвантаження готової продукції замовникам, затримки платежів з боку окремих конкретних покупців і заходи щодо попередження відвантаження продукції потенційним неплатникам без попередньої оплати.

Залучення у господарський оборот позикового капіталу у вигляді банківських кредитів та інших позичок є нор-мальним явищем фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Помилковим є твердження про те, що повна відмова підприємства від використання кре-дитів свідчить про його високу фінансову стійкість та ра-ціональне використання фінансових ресурсів, бо саме за-лучення у необхідних розмірах кредитних ресурсів ство-рює для підприємства умови для максимально ефективно-го використання всіх (у тому числі власних) фінансових ресурсів. Зокрема, короткотерміновий банківський кредит в оборотні кошти дає змогу підприємствам вкладати влас-ний оборотний капітал у створення лише постійних мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат на виробництво, створювати у мінімальних розмі-рах інші активи, а всі потреби в оборотних коштах, які носять тимчасовий характер, задовольняти за рахунок кре-дитів на умовах поворотності. Довготермінові кредити на капітальні вкладення допомагають підприємству приско-рювати процес розвитку своєї матеріально-технічної бази темпами, які випереджають темпи накопичення для цих цілей власних фінансових ресурсів.

Поділ загальної суми фінансових ресурсів підприємств на власні й залучені, тобто питома вага позикового капіта-лу у всьому капіталі, який використовується, залежить від безлічі факторів, таких, наприклад, як галузь діяльності підприємства, рівень сезонності, тактичні і стратегічні завдання, які стоять перед підприємством на тому чи іншому етапі його розвитку, ступінь довіри до підприємства з боку банків, інших кредиторів. За всіх умов підприємство (і це одна з важливих ознак його фінансової стійкості) повинне дбати про певний рівень своєї фінансової незалежності, тобто не допускати залучення фінансових ресурсів у розмірах, які перевищують його власні фінансові ресурси, бо в тако-му разі воно стає неспроможним покрити свої фінансові зобов'язання власними коштами. Показником, який ха-рактеризує ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової «автономії»), є коефіцієнт, який визначає пи-тому вагу власного капіталу підприємства у загальній сумі його власних і залучених коштів. [14,c.361]

2.2 Аналіз імовірності банкрутства

Оцінка кризисних факторів фінансового розвитку та прогнозування можливого банкрутства підприємства здійснюється задовго до прояву його явних ознак. Така оцінка та прогнозування являються предметом діагностики банкрутства, яка представляє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризисного розвитку підприємства, які представляють загрозу його банкрутству в майбутньому.  

В залежності від цілей та методів здійснення діагностика банкрутства підприємства поділяється на дві основні системи: експрес-діагностика та фундаментальна діагностика банкрутства.  

Експрес-діагностика банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на базі даних його фінансового обліку за стандартним алгоритмом аналізу. Виходячи з основної мети експрес-діагностики банкрутства, а саме раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства та попередня оцінка масштабів кризового стану, можна зробити висновок, що система експрес-діагностики банкрутства представляє собою попередній аналіз фінансового стану підприємства.  

Експрес-діагностика банкрутства здійснюється за наступними етапами:  

. Визначення об’єктів спостереження „кризового поля”, що представляє загрозу банкрутства підприємства. Досвід показує, що в сучасних економічних умовах майже всі аспекти фінансової діяльності підприємства можуть представляти загрозу його банкрутства. Тому система спостереження „кризового поля” повинна будуватися з врахуванням цієї загрози шляхом виділення найбільш істотних об’єктів за цим критерієм. З цієї позиції система спостереження „кризового поля” може бути представлена