Загалом, до осіб, які можуть бути носіями менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент банківського нагляду НБУ, страхнагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчені менеджери, а також і колишнє керівництво підприємства. Розв’язання питання щодо призначення менеджменту санації є одним із першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.

З функціональної позиції менеджмент санації - це система антикризового управління, яка має на меті ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації підприємства такі цикли перманентне повторюються при досягненні певних стратегічних чи тактичних цілей.

До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі: постановка цілей; формування та аналіз проблеми (головна проблема - фінансова криза); пошук альтернатив, прогнозування та оцінка наслідків їхньої реалізації (підбір та оцінка необхідного каталогу санаційних заходів); прийняття рішення; реалізація (проведення конкретних санаційних заходів); контроль; аналіз відхилень. [10]

Важливою складовою організації дійового менеджменту санації є запровадження ефективної системи контролінгу. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб. Треба зауважити, що не існує стандартних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

3.2 Процедура визнання підприємства банкрутом за законодавством України

Відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р. справи про банкрутство розглядаються виключно арбітражними судами, навіть якщо одна з сторін є фізичною особою, в тому числі такою, що не є суб’єктом підприємницької діяльності.  

Відповідно до вказаного Закону суб’єктами банкрутства можуть бути не лише юридичні особи, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності (як це було згідно до старої редакції Закону).

Прийнята в 1999 році нова редакція Закону радикально змінила коло суб’єктів банкрутства, значно розширивши його. До кола суб’єктів банкрутства включені також фізичні особи-підприємці (статті 47-49 Закону) та навіть юридичні особи, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду (стаття 5 Закону). Окрім того, перелік можливих суб’єктів банкрутства помітно розширено також за рахунок підприємств, що перебувають в стані приватизації, - якщо раніше до завершення приватизації підприємства його кредитори були фактично позбавлені права ініціювати процедуру банкрутства, тепер згідно зі статтею 11 Закону суддя своєю ухвалою зупиняє процес приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Суб’єктами банкрутства не можуть бути тільки відокремлені структурні підрозділи юридичної особи - філії, представництва, відділення тощо (стаття 1 Закону) та казенні підприємства (стаття 5 Закону).  

Сторонами у процесі банкрутства згідно зі статтею 1 нового Закону України є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (після постанови арбітражного суду - банкрут). Відповідно до Закону не набуває статусу кредитора у процедурі банкрутства той кредитор боржника, який має до нього не грошові, а будь-які інші вимоги, наприклад, вимоги по товарообмінних угодах. Відповідно боржник за такою угодою не є боржником у розумінні законодавства про банкрутство. До числа кредиторів включені, окрім кредиторів за цивільно-правовими угодами та податкових органів, також інші органи державної влади, яким надано право контролю за своєчасністю справляння зборів та інших обов’язкових платежів. Це можуть бути державні цільові фонди, органи страхування тощо. Закон не визначає прокурора як кредитора, однак згідно зі статтею 121 Конституції України і статтею 20 Закону України „Про прокуратуру” прокурори мають право звертатися до арбітражного суду в інтересах громадян і держави із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.  

До числа учасників процедури банкрутства Законом віднесені: „...сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.” (стаття 1 Закону).  

Механізм порушення провадження у справі про банкрутство гранично простий. Досить кредитору не отримати від боржника задоволення безспірної грошової вимоги вартістю не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після настання встановленого строку для її сплати, і він може звернутися до арбітражного суду за місцезнаходженням боржника із заявою про порушення справи про банкрутства боржника. Арбітражний суд, отримавши таку заяву, не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви виносить ухвалу про порушення справи про банкрутство боржника, в якій зазначається про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. При недодержанні заявником вимог законодавства, а також в певних, передбачених законом, випадках його заяву може бути повернено без розгляду або у її прийняті може бути відмовлено. Наприклад, у прийнятті заяв кредитора про визнання боржника банкрутом, яка надійшла після порушення провадження у справі, але до публікації оголошення про це в установленому законом порядку, суд відмовляє на підставі статті 8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, про що виносить відповідну ухвалу. Окрім цього, Закон дозволяє кредитору до опублікування в офіційних друкованих органах оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника відкликати подану заяву. Вимоги до форми та змісту заяви кредитора викладені в статті 7