Заява про порушення справи про банкрутство подається у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора, громадянином - суб’єктом підприємницької діяльності і повинна містити: найменування арбітражного суду, до якого подається заява; найменування боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу; номер, що ідентифікує кредитора як платника податків і інших обов’язкових платежів; викладення обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру недодержки (пені, штрафів), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунка боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви.  

Крім зазначених вище положень, заява кредитора повинна містити також відомості про: розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру недодержки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; викладення обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати; докази обґрунтованості вимог кредитора; інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора. До заяви кредитора додаються документи, що підтверджують безспірність заявлених вимог.  

Закон дозволяє боржнику звернутись до арбітражного суду із заявою про власну неплатоспроможність у разі його фінансової неспроможності або реальної загрози такої неспроможності. Але треба мати на увазі, що боржник може звернутися до суду із заявою про своє банкрутство тільки в тому випадку, коли наявного у нього майна досить для покриття судових витрат (стаття 7 Закону).  

Ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами суперечки про наявність і неоплатність боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини. Тому від боржника не вимагається надання доказів неоплатності його боргів на момент звернення до арбітражного суду. Окремо необхідно згадати про те, що статтею 51 Закону передбачені деякі особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Законом встановлено, що коли вартості майна юридичної особи, яка ліквідується за рішенням власника, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа має ліквідуватися в загальному порядку провадження у справах про банкрутство. Закон прямо зобов’язує власника або голову призначеної ним ліквідаційної комісії при виявленні вказаних обставин звернутися до арбітражного суду із заявою про своє банкрутство. Ця норма є новою для вітчизняного законодавства про банкрутство і має дуже позитивний характер. Особливо позитивним є те, що керівник боржника або власник майна боржника та деякі інші особи несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов’язаннями боржника у випадку невиконання ними зазначеної вимоги.  

Вимоги до змісту заяви боржника встановлені також статтею 7 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Заява боржника, окрім загальних положень, спільних до заяви боржника і заяви кредитора, повинна містити: суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у розмірі, який не заперечується боржником; розмір заборгованості по податках і зборах (обов’язкових платежах); розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника. До заяви боржника додаються: рішення власника майна боржника про звернення боржника до арбітражного суду із заявою; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство; інші документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника.  

Із заяв про порушення провадження у справі про банкрутство справляється державне мито. Розмір мита, яке справляється з таких заяв, становить п’ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і сплачується заявником до державного бюджету на відповідний рахунок, визначений Міністерством фінансів України та Державним казначейством України. Згідно з роз’ясненням Вищого арбітражного суду України сплату державного мита за заявника може виконати інша фізична або юридична особа, але з посиланням на конкретну справу у платіжних документах і дотриманням інших обов’язкових вимог щодо оформлення.  

Судовий розгляд справи про банкрутство відбувається протягом трьох засідань: підготовчого, попереднього та засідання, якому закон хоч і не дав певної назви, але воно за своєю природою є визначальним для долі боржника.  

У підготовчому засіданні суд остаточно визначає розмір вимог кредитора - ініціатора процедури банкрутства, призначає арбітражного керуючого підприємства-боржника, дату складання арбітражним керуючим, який на цій стадії провадження називається розпорядником майна боржника, реєстру вимог всіх інших кредиторів боржника, для виявлення яких зобов’язує кредитора-ініціатора подати оголошення про порушення справи до офіційних друкованих органів. Крім того суд призначає дату скликання перших загальних зборів кредиторів та дату засідання арбітражного суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання його банкрутом, вживає заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів, а також вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів.  

У попередньому засіданні арбітражний суд розглядає реєстр вимог кредиторів та заперечення щодо них боржника і остаточно визначає розмір вимог до боржника кожного з виявлених кредиторів. Після проведення попереднього засідання розпорядник майна боржника скликає загальні збори кредиторів, на яких кредитори визначають подальшу долю боржника (основне питання, яке