(витрати) продукції – це відрахування на обов'язкове соціальне пенсійне, медичне страхування, податок на рекламу;
3) податки, що сплачуються за рахунок прибутку підприємства – податок на прибуток.
Податок на додаткову вартість
У податковій системі України головним є податок на додаткову вартість (ПДВ), що забезпечує понад '/3 усіх доходів держави.
Як непрямий податок ПДВ виступає у формі надбавки до ціни товару (робіт, послуг) і безпосередньо не торкається прибутковості підприємця. Це податок на споживача, а не на підприємство, що власне кажучи виступає лише його збирачем.
При русі товару (робіт, послуг) від виробника до споживача ПДВ проходить довгий технологічний ланцюжок виробництва і звертання. У кожній ланці цього ланцюжка створюється додаткова вартість, що і служить об'єктом обкладання, а ПДВ дорівнює різниці між сумами податку при продажі і покупці. Отже, ПДВ, оплачений кінцевим споживачем, тісно зв'язаний з фактичним оборотом матеріальних цінностей.
Також при сплаті ПДВ може використовуватися податковий кредит – це вид податкової пільги, являє собою суму, на яку платник має право зменшити нарахований у звітному періоді податок відповідно до норм, передбаченими в податковому законодавстві (наприклад, зменшити суму ПДВ, що підлягає перерахуванню в бюджет, на суму ПДВ, сплачену платником цього податку в звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг і ін.).
Отже, цей податок являє собою форму вилучення в бюджет частини доданої вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва й обумовленої як різниця між вартістю про реалізованих товарів, робіт, послуг і вартістю матеріальних витрат, віднесених на витрати виробництва і звертання. Тому оподатковувана база для ПДВ дорівнює ціні реалізації продукції мінус ціна матеріальних цінностей, що купуються.
Платники ПДВ — це юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, індивідуальні (сімейні) частки підприємства, що здійснюють виробничу й іншу комерційну діяльність, філії, відділення й інші відособлені підрозділи підприємств, що знаходяться на території України. Не є платниками ПДВ: юридичні особи, об'єднання, установи, суспільства, що складаються на бюджетному фінансуванні і здійснюють своїй діяльності за рахунок членських внесків, засобів засновників, а також малі підприємства, що перейшли на спрощену систему оподатковування.
Об'єктом обкладання виступають:
Обороти по реалізації товарів на території України:*
усіх товарів власного виробництва і придбаних на стороні;*
увезених на територію України відповідно до митних режимів;*
без оплати вартості в обмін на інші товари;*
усередині підприємства для власного споживання, витрати по який не відносяться на витрати виробництва і звертання, а також своїм працівникам;*
безоплатно чи з частковою оплатою іншим чи підприємствам фізичним особам, включаючи працівників підприємства;*
предметів застави, включаючи їхню передачу заставоутримувачу при невиконанні ним забезпеченого заставою зобов'язання.
Обороти по реалізації виконаних робіт, у тому числі:*
усередині підприємства для власного споживання, якщо витрати не відносяться на витрати виробництва і звертання, а також своїм працівникам;*
без оплати вартості в обмін на інші виконані роботи.
У даному випадку об'єктом оподатковування є обсяги виконаних робіт: будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних, реставраційних.
Обороти по реалізації зроблених послуг, у тому числі:*
усередині підприємства для власного споживання за умови, що витрати не відносяться на витрати виробництва і звертання;*
без оплати вартості в обмін на інші послуги;*
безоплатно (чи з частковою оплатою) іншим чи організаціям фізичним особам, включаючи працівників підприємства.
Об'єктом оподатковування при реалізації послуг виступає виторг, отримана від надання послуг пасажирського і вантажного транспорту, послуг від здачі в оренду майна, у тому числі по лізингу, посередницьких послуг, послуг зв'язку, побутових і житлово-комунальних послуг, послуг фізкультури і спорту, інших платних послуг.
Будь-які кошти, отримані підприємствами, якщо їхнє одержання зв'язане з розрахунками при оплаті товарів (робіт, послуг), у тому числі:
авансові й інші платежі, що надійшли в рахунок майбутніх постачань товарів (робіт, послуг) на рахунок в установи банку або в касу, і суми, отримані в порядку часткової оплати по документах за реалізовані товари (роботи, послуги);
авансові платежі, отримані російськими організаціями від іноземних і російських облич у рахунок майбутнього експорту товарів (робіт, послуг); штрафи, пені, неустойки, отримані за порушення умов договорів постачання товарів, виконаних робіт, надання послуг;
отримані фінансові ресурси в тимчасове користування при відсутності ліцензії на проведення банківських операцій.
Податок на прибуток.
З 1 січня 1995 року основним видом прямого податку, стягнутого з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, що був уведений Законом України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств». Усі попередні три роки характеризувалися колиханнями законодавства від оподатковування доходів до оподаткування прибутку.
Платник податку на прибуток представляє складну систему:
підприємства й організації, що є юридичними особами;
відособлені підрозділи, що складають окремий батані і мають розрахунковий (поточний) рахунок;
нерезиденти, що здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва в Україні;
нерезиденти, що здійснюють репатріацію прибутку, отриманий із джерел в Україні;
Національний Банк України;
підприємства без статусу юридичної особи.
При цьому законодавцем закладається положення, що Національний банк України і його установи сплачують у державний бюджет суму перевищення валових доходів над витратами відповідно до кошторисів витрат. Підприємства ж, що мають відособлені підрозділи без статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податок на прибуток.
Специфічною категорією платників податку на прибуток законодавець виділяє бюджетні організації. Спеціальних роз'яснень зажадав механізм оподаткування прибутку установ утворення. Засоби, одержувані установами й організаціями освіти і науки, які цілком чи частково фінансуються з бюджету, від власної госпрозрахункової діяльності, обкладаються на загальних підставах.
Одним з центральних і найважливіших питань є визначення оподатковуваного об'єкта. Наприклад, шведську податкову систему характеризує загальний метод, при якому спочатку визначають усі доходи від джерел (окремо по кожному виду діяльності), а потім віднімають відповідні витрати. Сума отриманих