Методи податкового планування класифікуються:

По суб'єкті

- корпоративне податкове планування;

- особисте (частка) податкове планування;

- змішане.

По об'єктах:

- зовнішнє (засновниками)

- внутрішнє (виконавчими органами організації)

По юрисдикції (території дії)

- міжнародне;

- національне (загальнодержавне);

- місцеве (суб'єкта чи федерації муніципального утворення).

5. Шляхи підвищення сплати податків на підприємстві.

1. Виявлення напрямків операційної діяльності підприємства, що дозволяють мінімізувати податкові платежі за рахунок різних ставок оподатковування. Державна система оподатковування передбачає встановлення різних ставок податків по окремих напрямках операційної діяльності, зв'язаним з нею господарським операціям, видам виробленої продукції і т.п.

Формуючи напрямки й обсяги своєї операційної діяльності, номенклатуру й асортимент продукції, що випускається, підприємство може вже на цьому етапі створити необхідні передумови для мінімізації майбутніх податкових платежів.

2. Виявлення можливостей зменшення бази оподатковування операційної діяльності підприємства за рахунок використання прямих податкових пільг. Ці пільги надаються звичайно в наступних основних формах: а) зменшення розміру ставок оподатковування (пряме чи у відсотках до середньої ставки); б) надання податкового кредиту (відстрочки сплати нарахованих податкових платежів); в) повне звільнення від сплати податків.

При використанні підприємством прямих податкових пільг варто врахувати, що усі вони носять цільовий характер. Відповідно до мети їхнього надання і використання в процесі формування податкової політики підприємства всі прямі податкові пільги рекомендується підрозділяти на три групи:

а) податкові пільги, надані окремим категоріям підприємств. До їхнього складу відносяться пільги, надані малим підприємствам; підприємствам громадських організацій інвалідів; спільним підприємствам з іноземними інвестиціями і т.п.;

б) податкові пільги, надані по окремих видах господарських операцій, зв'язаних з операційною діяльністю підприємств. До таких пільг можна відносити неоподатковувану податком суму амортизаційних відрахувань, нараховану в складі операційних витрат; неоподатковувану податком суму доходів, що накопичується на пенсійних рахунках при додатковому пенсійному забезпеченні працівників (у рамках установлених норм) і т.п.;

в) податкові пільги, надані при реалізації окремих видів продукції пільговим категоріям покупців або у порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Це відноситься до пільгового оподатковування доданої вартості, до ставок мита і т.п.

Відповідно до такого угруповання підприємство може на альтернативній основі формувати свою податкову політику, відповідним чином диверсифікуя організаційні форми своїх дочірніх фірм, види господарських операцій, асортимент реалізованої продукції.

3. Облік непрямих податкових пільг у формуванні податкової політики підприємства. Склад непрямих податкових пільг визначається можливостями зменшення бази оподатковування при незмінних його ставках. Прикладом спрямованості таких дій є використання методу прискореної амортизації активної частини виробничих основних фондів (що скорочують податкову базу по прибутку); заміна живої праці машинами і механізмами (що скорочують податкову базу сплати відрахувань від фонду оплати праці) і т.п.

4. Облік регіональних особливостей формування податкової політики підприємства. У процесі регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємств виникають можливості використання податкових переваг, що діють на окремих територіях. При формуванні податкової політики підприємства виділяють, як правило, три групи регіональних утворень з різною системою оподатковування:

а) спеціальні (вільні) економічні зони своєї країни. У границях цих зон законодавчо встановлюється і діє спеціальний більш пільговий податковий режим;

б) суміжні країни з більш пільговою податковою системою. Такі країни можуть бути об'єктом регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємств, у першу чергу, розміщених у прикордонних областях;

в) офшорні території (зони). Як правило, для цього вибирають території з дуже низьким рівнем оподатковування операційної діяльності даного виду (а іноді безподаткові зони). Вибір конкретної офшорної території залежить від цілей і спрямованості господарської діяльності підприємства, податкового режиму, розвиненості комерційної і фінансової інфраструктури, наявності міждержавної угоди про усунення подвійного оподатковування. Привабливість відкриття офшорних підприємств (офшорних Дочірніх фірм) полягає не тільки в можливостях легального зменшення податкових платежів, але й в інших можливостях — забезпеченні візової підтримки держави — реєстрації, відкриття за рубежем валютного рахунка і т.п.

Висновки та пропозиції.

Аналіз оподатковування підприємницької діяльності дозволяє підвести деякі підсумки.

Для податкової системи України характерна велика кількість податків, зборів, відрахувань і важкий їхній тягар на підприємців. Це підтверджується високою питомою вагою сукупних податкових виплат у прибутку юридичних осіб (за різними оцінками ця частка колихається від 74 до 85% прибутку). Обумовлено це не стільки ставками податку на прибуток, що доведені до середньосвітових, скільки прийнятою системою розрахунку оподатковуваної бази в результаті неможливості виключити необхідні для ведення бізнесу витрати.

Податковий тягар підприємця стає ще відчутніше в результаті непрямих податків — ПДВ (основна ставка якого 20%), акцизів, митна, що торкаються підприємства, якщо вони виступають кінцевими споживачами товарів (робіт, послуг), оподатковуваних цими податками.

Зазначені податки збільшуються на суму внесків у соціальні позабюджетні фонди. У кінцевому рахунку непрямі податки разом зі страховими внесками ведуть до росту цін на продукцію і послабляють конкурентноздатність.

Підприємець при оподатковуванні зіштовхується зі складністю розрахунків, обумовленою нечіткістю формулювань у законі, суперечливістю окремих статей, а також частими змінами в оподатковуванні, що не завжди вчасно стають відомі платникові податків. Права юридичних осіб в області оподатковування обмежені, їм часом складно одержувати необхідну інформацію про оподатковування. Спостерігається збільшення недоодержання бюджетами величезних податкових сум у зв'язку з кризою неплатежів підприємств і широких масштабів відхилень.

Головним напрямком реформування податкової системи України є поетапне рішення найбільш хвилюючих питань:

1. Скорочення кількості податків (насамперед з юридичних осіб), що досягає в ряді регіонів декількох десятків,