Надходження від державного сектора зазвичай незначні. Це пояснюється наступним:

а) держава, як правило, працює в непривабливих для приватного бізнесу сферах діяльності;

б) у більшості випадків діяльність державних підприємств носить неприбутковий характер, вона спрямована на виробництво певних товарів чи послуг, а не на отримання прибутку.

Доходи від державних угідь, майна і послуг формуються на основі прав власності держави. В Україні дотепер існує загальнонародна власність на землю. Отже, всі угіддя, надра, корисні копалини належать державі. Тому доходи від їх використання спрямовуються до бюджету держави. Формою таких доходів є платежі за ресурси: лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин.

Податковий метод формування доходів бюджету характеризує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб. На відміну від прямого вилучення доходів в державному секторі, цей метод може здійснюватись тільки на підставі законів.

Позичковий метод означає формування доходів бюджету на поворотній основі. За нормальних умов основу доходів бюджету складають податки (95-98%) і позики (2-5%).

Крім реальних доходів, які формуються на основі вказаних методів, держава може використовувати емісійний дохід. Стосовно поточного року – це дохід, що забезпечує фінансування поточних вдатків. Однак під час емісії внаслідок інфляції збільшується тільки номінальна кількість грошей, а реальна вартість фінансових ресурсів не змінюється.

Джерела формування доходів бюджету також поділяються на внутрішні і зовнішні.

Джерелами формування внутрішніх доходів виступають:

створений ВВП;

національне богатство (відображає накопичені матеріальні цінності і розвідані природні ресурси). Використовуються тоді, коли не вистачає ВВП чи є певний надлишок природних ресурсів.

Найнадійніше джерело – створений ВВП.

Зовнішні джерела формування доходів бюджету характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть формуватись на основі таких методів:

прямий перерозподіл (репарація);

міжнародний кредит;

оподаткування експортно-імпортної діяльності;

валютне регулювання – відхилення встановленого курсу валют від реального їх співвідношення;

ціновий механізм – у світі склався певний масштаб цін, який призводить до міжнародного перерозподілу ресурсів.

1.2. Макроекономічний аналіз розвитку економіки.

Оскільки розрахунок прогнозу доходної частини бюджету відбувається на основі аналізу макроекономічних показників, слід ретельно проаналізувати динаміку основних індикаторів соціально-економічного розвитку економіки. Макроекономічний огляд останніх тенденцій в економіці України за 2002 рік виглядає наступним чином:

ВВП, як основний індикатор макроекономічної ситуації. Підсумки 2002 року свідчать про збереження позитивних зрушень в економічному стані держави. Номінальний валовий внутрішній продукт за 2002 рік становив 220,6 млрд. грн., його реальне зростання порівняно з попереднім роком становило 4,6 відсотка.

Головним джерелом зростання виступав приватний споживчий попит: кінцеві споживчі витрати домогосподарств зросли на 6 відсотків, а інвестиції – на 4,9 відсотка. Вплив сектору загальнодержавного управління був негативним – споживання скоротилося на 0,1 відсотка.

Найвищими темпами зростала реальна валова додана вартість в обробній промисловості (на 9,0%), в оптовій і роздрібній торгівлі (на 8,1%), на транспорті (на 4,3%). Водночас незначний приріст валової доданої вартості спостерігався в сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (на 3,6%), в добувній промисловості (на 1,2%), по підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (на 1,1%); зменшилася валова додана вартість в будівництві (на 0,7%). Види економічної діяльності, що переважно фінансуються з бюджету не мали значного впливу на економічне зростання: валова додана вартість в освіті зросла лише на 1,2 відсотка, а в сфері охорони здоров’я та соціальної допомоги – на 0,8 відсотка.

Водночас, незважаючи на високі темпи зростання валової доданої вартості в обробній промисловості та в оптовій і роздрібній торгівлі, головним чинником уповільнення темпів зростання реального ВВП проти відповідного періоду минулого року стала несприятлива зовнішня кон’юнктура в першому півріччі 2002 року.

В 2002 році фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (за винятком малих, сільськогосподарських підприємств та бюджетних організацій) становив 14,8 млрд. грн., що на 20,9 відсотка менше ніж у попередньому році. Головними факторами цього зменшення виступили промисловість (на 5,4 млрд. грн. або 28,6%), в тому числі добувна промисловість (на 2,7 млрд. грн. або 54,8%), обробна промисловість (на 2,8 млрд. грн. або 24,6%) зменшення прибутків в експортоорієнтованих галузях – металургія та оброблення металу і машинобудування. Серед іншого, найбільших збитків зазнали підприємства, які займаються операціями з нерухомістю (391,6 млн. грн.) та будівництвом (12,1 млн. грн.). Разом із загальним зменшенням прибутків зменшилася частка прибуткових підприємств у порівнянні із попереднім роком на 4,8 відсоткових пункти та становила 57 відсотків. Найбільше збиткових підприємств і організацій було в транспорті і сфері зв’язку (57%) та будівництві (50%). Таке суттєве погіршення прибутковості вітчизняних підприємств негативно позначилось на надходженнях до бюджету податку на прибуток підприємств.

На зменшення прибутків експортоорієнтованих галузей вплинула негативна зовнішньоекономічна кон’юнктура та значно менший за очікуваний номінальний курс гривні до долара США, а галузей орієнтованих на внутрішній ринок – скорочення роздрібних цін на внутрішньому ринку при збільшенні витрат на виробництво, пов'язане із подорожчанням енергоносіїв та зростанням витрат на оплату праці. Водночас, велика кількість збиткових підприємств (43%) та збитковість цілих регіонів, вказує на те, що поряд з об’єктивними чинниками прибутки підприємств штучно занижуються із використанням тіньових схем для уникнення оподаткування.

Позитивно на економічний розвиток вплинуло продовження послідовної політики Уряду щодо покращення дисципліни платежів, що вплинуло на зростання частки грошових розрахунків в економіці з 79 відсотків у 2001 році до 86 відсотків у 2002 році та відповідне зменшення бартеру з 7,9 відсотка і до 4,1 відсотка. Порівняно з попереднім роком найбільш скоротилась частка бартеру в машинобудуванні (з 14,5% до 6,2%), у виробництві коксу і продуктів нафтопереробки (з 5,8% до 3,0%) та