Про зростаюче значення глобалізації світової економічної системи свідчать такі дані. У 1900 р. обсяг світової торгівлі щодо світового валового національного продукту (ВНП) становив 12 %, а в середині 80-х років — уже 26 %. Співвідношення середньорічних темпів зростання світової торгівлі й світового виробництва в дру-гій половині XX ст. показане в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Темпи зростання світового промислового виробництва і світової торгівлі, % Word Trade Organization. Annual Report 2002. – Vol. II.- p.-9. |

1994 |

1995 |

1997 |

1998 |

1999 |

2000 |

2001

Світове

промислове

виробництво |

2,0 |

3,5 |

1,5 |

3,5 |

2,5 |

2,5 |

4,5

Світова торгівля |

0,5 |

6,0 |

6,0 |

10,0 |

8,5 |

5,0 |

10

Наведені цифри переконливо свідчать про випереджаюче зрос-тання міжнародної торгівлі порівняно з соціальним продуктом. Розгортаються процеси, пов'язані з поглибленням міжнародного поділу й кооперації праці, глобалізацією господарських зв'язків, посиленням взаємозалежності країн і регіонів світу.

Середній обсяг світового експорту товарів і послуг у 1980— 1989 рр. дорівнював 2,683 млрд. дол. США, а в наступному десяти-річчі — вже 5,736 млрд., тобто збільшився у 2,1 раза [26].

Зростає відкритість економік провідних країн світу, що за-свідчує їхню активну участь у процесах глобалізації. Так, питома вага зовнішньоторговельного товарообороту у ВВП зросла з 1950 до 1990 р. у США з 6 до 20 %, у Франції — з 20 до 35—37 %, у Німеччині — з 20 до 40—42 %, в Англії — з 40 до майже 50 % [11].

Високу зовнішньоторговельну квоту, зумовлену, звичайно ж, іншими чинниками, але порівнянну з розвинутими країнами, має й Україна. Це визначає необхідність урахування в економічній політиці суперечливого впливу глобалізації як на економічний розвиток, так і на економічну безпеку нашої держави.

Найважливіші тенденції в розвитку міжнародної економічної системи спри-чинені вирішальним впливом на її динаміку й структуру сучасної науково-технологічної революції, радикальних змін, що відбу-ваються в системі «наука—техніка—виробництво». Різко загост-рюється конкуренція на світових ринках товарів і послуг, поси-люються регіоналізація міжнародних економічних та відповідна сег-ментація єдиного світового ринку; зростає інтернаціоналізація торгівлі, тобто відносно відокремлюється міжфірмовий товарообмін з ме-тою економії на ринкових трансакціях; дедалі виразніше проявля-ються процеси натуралізації товарообміну (бартер), особливо між державами колишнього СРСР, що загрожує відкинути ці від-носини на рівень простої форми обміну.

Все це говорить про те,, що утворюється дійсно глобальна економічна система вже не просто як сукупність окремих економік країн, а як цілісне утворення зі своїми законами і тенденціями.

Регіоналізація в міжнародних економічних відносинах

Однак глобалізація – не є єдиною тенденцію, яка визначає розвиток світової економічної системи. Важливим чинником розвитку міжнародної економічної системи, що діє всупереч процесу глобалізації, є регіоналізація, коли економічне співробітництво йде між країнами, об'єднаними різноманітними торго-вельно-економічними угодами. Найбільшим регіональним угру-пованням нині є Азійсько-тихоокеанське економічне об'єднання (АПЕК), на яке припадає майже 50 % міжнародної торгівлі. На другому місці — Європейський Союз з часткою світової торгівлі 37,3 %. Третю сходинку посідає північноамериканське регіональне об'єднання НАФТА (18,7 % торговельного обороту світу). Південносхідноазійському регіональному угрупованню АСЕАН належить 6,8 %, а латиноамериканському МЕРКОСУР — 1,5 % міжнародної торгівлі. Існують проекти створення американської зони вільної торгівлі, яка об'єднуватиме 34 країни Північної та Південної Америки..

Якщо взяти за показник економічних відносин обсяги міжнародної торгівлі, то основний обсяг їх припадає на розвинуті країни, хоч їхня частка дещо скорочувалася в першій половині 90-х років за одночасного зростання питомої ваги країн, що роз-виваються, і країн з перехідною економікою. В цілому в 1996 р. на індустріальне розвинуті країни припадало 68 % світового експор-ту, на країни, що розвиваються, —28,5 %, на країни з перехідною економікою — 3, 3 %.

З другої половини XX ст. помітно проявилась нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуючі позиції США по-хитнулися. Так, якщо в 1950 р. на частку цієї країни припадало 32 % світового експорту, то в 1960 р. — 17,1 %, у 2001 р. — 12,0. Відповідно зросла частка Західної Європи та Японії. Західноєвро-пейські держави за цей період збільшили свою частку з 23 % до 44,6 %.

Ще краще виглядають показники Японії: 0,5 % —після закін-чення Другої світової війни, 3,4 % —в 1960 р., 7,7 % —в 1997 р. В 1983 р. Японія вийшла на перше місце у світі з експорту машин та обладнання. Японія значно випереджає всі країни за вивозом легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки та Одна третина японського експорту припадає на США. Дефіцит США в торгівлі з Японією у 90-ті роки тримався на рівні 50— 60 млрд. дол. на рік.

Отже можемо виділити на сучасному етапи такі тенденції розвитку світової економічної системи.

Обсяг товарообороту міжнародної торгівлі, хоч і з коливаннями, але невпинно зростає, випереджаючи виробництво. Це означає, що міжнародна торгівля займає все більше місця в світовій економіці.

НТР дала новий поштовх поділові праці, спеціалізації вироб-ництва, яка набирає особливо широких масштабів у машинобуду-ванні. Відбувається перехід від міжгалузевої спеціалізації до внут-рішньогалузевої, від готової кінцевої продукції — до проміжних видів виробів. Різко зростає обмін вузлами, деталями, компонен-тами, які часто виготовляються на підприємствах різних країн. Внутрішньонаціональні