7. Західноафриканський економічний і валютний союз (ЮЕМОА) — Кот д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі.

8. Південноазійська асоціація регіонального співробітництва (СААРК) — Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Не-пал.

9. Андський пакт — Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Бо-лівія.

Поділ світового господарства на інтеграційні угруповання справ-ляє суперечливий вплив на процес інтернаціоналізації виробництва. Утворення міжнародних економічних об'єднань і союзів сприяє розвиткові виробничих відносин між країнами, які входять до них. Водночас це створює перешкоди економічним відносинам між країнами, які належать до різноманітних угруповань, при-зводить до концентрації товарних потоків усередині економічних об'єднань (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Напрям експорту основних центрів світової торгівлі в 2001 Word Trade Organization. Annual Report 2002. Vol. II. P. 23

р.

Експорт |

Вартість, млрд. дол. |

Частка, %

1 | 2 | 3

Західна Європа

Загалом |

2282 |

100,0

У тому числі:

внутрішньорегіональний |

1558 |

68,3

в Північну Америку |

173 |

7,6

в Латинську Америку |

56 |

2,4

в Африку |

62 |

2,7

в Азію |

218 |

9,6

??????????? ??????? 2.1

1 | 2 | 3

на Середній Схід |

60 |

2,6

в країни Східної Європи |

112 |

4,9

Північна Америка

Загалом |

827 |

100,0

У тому числі:

внутрішньорегіональний |

297 |

36,0

в Західну Європу |

154 |

18,6

в Латинську Америку |

113 |

13,7

в Африку |

12 |

1,4

в Азію |

218 |

26,4

на Середній Схід |

21 |

2,6

в країни Східної Європи |

8 |

1,0

Азія

Загалом |

1309 |

100,0

У тому числі:

внутрішньорегіональний |

680 |

51,9

в Західну Європу |

212 |

16,2

в Північну Америку |

302 |

23,1

в Латинську Америку |

30 |

2,3

в Африку |

19 |

1,5

на Середній Схід |

33 |

2,6

в країни Східної Європи |

15 |

1,1

У 90-ті роки, за даними Всесвітньої торговельної організації (ВТО), внутрішньорегіональна торгівля продовжує зростати більш швидкими темпами, ніж міжрегіональна. Так, у 2001 р. 68,3 % зовнішньої торгівлі країн Західної Європи припадало на внугрішньорегіональну. В 2001 р. внутрішньорегіональна торгівля ста-новила 23 % експорту і 20 % імпорту країн МЕРКОСУР. Для країн НАФТА ці показники дорівнювали 48 % і 39 % відповідно.

Наведені вище дані свідчать про регіоналізацію світової еко-номіки. У цьому зв'язку перед світовим співтовариством постають принаймні два питання:

Чи розвивається світова економіка в напрямі формування сис-теми, чи розвинутий світ утворить три «фортеці», оточені трьома периферіями, а все інше стане економічно «нічиєю землею»?

Чи призведе регіоналізація до негативних наслідків?

Думки з цього приводу розходяться.

Песимістичний погляд наголошує на ризиках конкурентної регіоналізації та трансформації світової економічної системи у світ ворожих економічних блоків, які застосовуватимуть один до одно-го дискримінаційні торговельні режими, подібні тим, що прева-лювали в 30-ті роки [1, 14].

Оптимістична точка зору, навпаки, розцінює регіональні стра-тегії як найкращий засіб сприяння лібералізації торгівлі у сві-товому масштабі. Регіональні угоди легше досягаються (через об-межену кількість країн із близькими інтересами) та можуть сприя-ти процесові лібералізації на світовому рівні шляхом поступового розширення або злиття (наприклад, ЄС з ЄАВТ) [7].

Групування країн в економічні блоки не означає безумовного прогресу в реалізації ідей вільної торгівлі або капітуляції перед протекціоністськими принципами. Дилема «вільна торгівля або протекціонізм» не перестає існувати. Вона переноситься на вищий рівень зовнішньоторговельних відносин, на якому приймаються рішення про вибір економічної політики групи держав щодо третіх країн. Характерно, що навіть у межах окремих торговельно-еко-номічних угруповань між окремими країнами виникають проти-річчя, які можуть призвести до «торговельних війн» (тріскові, виноградні, олійні «війни» між країнами—членами ЄС).

Країни—учасниці торговельно-економічних блоків, розумію-чи складність і суперечливість сучасної ситуації на світовому рин-ку, прагнуть відшукати шляхи для позитивного вирішення наяв-них проблем і протиріч.

Припускається, що глобальна зона вільної торгівлі може бути створена до 2020 р.

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в подоланні перепон для її розвитку, її лібералізації відіграють між-народні економічні організації. Одна з основних серед них — Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Договір про ство-рення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. та набрав чинності в 1948 р. 31 грудня 1995 р. у зв'язку з затвердженням Світової торговельної організації ГАТТ припинила своє існування.

ГАТТ — багатостороння угода, яка закріпила принципи, пра-вові норми, правила ведення та державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. ГАТТ була однією з найбільших між-народних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплю-вала 94 % обсягу світової торгівлі.

Правовий механізм ГАТТ базувався на низці принципів та норм:*

недискримінація в торгівлі, що забезпечувалося взаємним на-данням, з одного боку, режиму найбільшого сприяння відносно експортних, імпортних та транзитних операцій і пов'язаних з ними митних зборів, а з іншого — національного режиму, який прирівнює в правах товари імпортного і вітчизняного вироб-ництва щодо внутрішніх податків та зборів, а також правил, які регулюють внутрішню торгівлю;*

взаємне надання сторонами, що договорюються, тих прав, пере-ваг та пільг, якими користується (чи буде користуватися) у них будь-яка третя держава, — тобто надання режиму найбільшого сприяння. Цей принцип поширювався на ввіз та вивіз товарів, митні збори, промисловість, мореплавство, правове становище юридичних та фізичних осіб;

використання переважно митних засобів захисту національного ринку, усунення імпортних квот та інших нетарифних обме-жень;

прогресивне зниження митних тарифів шляхом проведення багатосторонніх переговорів;

надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;

розв'язання виниклих торговельних спорів шляхом переговорів;

взаємність у наданні торговельно-політичних поступок.

ГАТТ вела свою діяльність за допомогою багатосторонніх переговорів, які об'єднувались у раунди. Від початку роботи ГАТТ було Проведено 8 раундів переговорів. Ці раунди привели до десятикратного скорочення середнього митного збору. Після Другої світової війни він становив 40 %, у середині 90-х років — близько 4 %.

На початку 1996 р. в ГАТТ налічувалося близько 130 країн. З січня 1996 р. ГАТТ замінила Світова організація торгівлі