Реалізація наукового методу фінансово-економічного аналізу, його методологія найтіснішим чином пов'язана із сукупністю технічних прийомів, які дають змогу на прак-тиці вивчати економічні явища, що аналізуються; за допо-могою цих прийомів забезпечується ефективність самого методу аналізу. Йдеться про методику аналізу. Вона, зок-рема, передбачає застосування традиційних прийомів і по-казників статистичного вивчення економічних явищ. Крім того, методика фінансово-економічного аналізу містить в собі низку прийомів і методів, за допомогою яких дося-гається вирішення основних завдань аналізу — виявлен-ня факторів, які впливають на економічні явища як об'єк-ти аналізу, розрахунки ефективності мобілізації резервів, пошук оптимальних управлінських рішень.

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка (голов-ним чином первісна), найпоширеніші такі:

використання абсолютних і відносних величин;

використання середніх величин;

порівняння;

побудова рядів динаміки;

групування;

балансовий метод;

індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без ви-користання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, пито-ма вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини да-ють точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Середні величини — це абстрактні величини, за допо-могою яких досягається узагальнення відповідних сукуп-ностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, вивчати явища, що зміню-ються, у динаміці, нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників.

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосо-вується в аналізі; саме з нього, звичайно, розпочинається розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. У фінансово-еконо-мічному аналізі застосовуються такі порівняння:—

явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймаєть-ся за базовий;—

даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);—

звітних даних з середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);—

просторові порівняння з даними роботи інших підпри-ємств.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які да-ють змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншо-го економічного явища. Ряди динаміки можуть бути по-будовані за абсолютними, відносними або середніми вели-чинами.

Вже просте прочитання й осмислення даних, представ-лених подібним чином, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Вони, однак, можливі, якщо витри-мується основна умова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, — йдеться про зіставність усіх величин, що входять у ряди динаміки. У фінансово-економічному аналізі доводиться досягати зістав-ності показників або при збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, або шляхом перера-хування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядів динаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.

Математико-статистичні методи обробки рядів динаміки дають змогу обчислювати дуже важливі для аналітичних цілей показники зміни рівнів рядів динаміки, такі як абсо-лютний приріст, темп зростання, темп приросту, середній рівень, середній абсолютний приріст, середній темп приросту тощо. Неабияке значення в аналізі мають методи обробки рядів динаміки з метою виявлення тенденцій розвитку (трендів) та їх аналізу (методами простої і зваженої змінних середніх, методом найменших квадратів та іншими методами).

Групування — це прийом аналізу, який полягає у фор-муванні з масиву даних, що аналізуються, класифікацій-них груп за ознаками, істотними з точки зору розв'язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування ма-сиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналі-зу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показ-ників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об'єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групуван-ня набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітич-них таблиць жодна більш-менш складна аналітична зада-ча не може бути розв'язана раціонально.

Балансовий метод аналізу — це відображення й аналіз кількох (найчастіше — двох) груп взаємопов'язаних і взаємоврівноважених економічних показників. У формі балан-су підприємство планує свою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про стан своїх фінансових ре-сурсів та їх розміщення (бухгалтерський баланс); велике аналітичне значення має складання матеріальних балансів, балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо. Балансовий метод дає змогу аналізувати забезпеченість фінансово-господарської діяльності підприємств ресурса-ми (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов'язаних показ-ників. Наприклад, при складанні фінансового плану підприємства (балансу доходів і видатків) аналізується можливість одержання прибутку та інших джерел фінан-сових ресурсів виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (в тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

Задача 17

За допомогою коефіцієнта еластичності визначити, за якою