Бюджетна система України

План

1. Поняття бюджетної системи

Слово «бюджет» походить від нормандського bouge, bougtte, що в перекладі означає «кишеня», «мішок». Це слово почали використовувати англійці, змінивши його на budget, що в дійсності виявився шкіряним мішком, у якому приносили в парламент документи, де були дані про державні доходи і витрати, а потім словом budget стали називати доповідь канцлера скарбниці, з якою він виступав у парламенті.

Перші спроби складання бюджету, у формі кошторисів доходів і витрат , у Європі зафіксовані у Франції в часи Пилипа Красивого в 1302 році. Надалі вони були припинені, тому що глава держави, як правило, повновладно і безконтрольно розпоряджався всіма державними коштами. Фінанси держави не були відділені від королівських.

В даний час майже не залишилося держав, що свою діяльність не фінансували б з державного бюджету країни.

Фінансові відносини, що складаються в державі з підприємствами, організаціями, установами і населенням, називаються бюджетними.

Бюджетні відносини різноманітні (між секторами економіки, сферами суспільної діяльності, галузями народного господарства, територіями країни) і охоплюють усі рівні господарювання (державний, місцевий).

Бюджетним відносинам притаманний об'єктивний характер. Він зумовлений тим, що в руках держави щорічно повинна концентруватися визначена частка національного доходу, необхідна для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних задач, покриття загальних витрат державного керування.

Сукупність бюджетних відносин по формуванню і використанню бюджетного фонду країни складає поняття державного бюджету. Інакше, державний бюджет – основний фінансовий план країни, що має силу закону, тому що проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом (у ринкових країнах: парламент країни, муніципальні збори штату).

Державний бюджет – ведуча ланка фінансової системи й основна фінансова категорія. У ньому поєднуються головні доходи і витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії.

Державний бюджет завжди являє собою компроміс між основними групами носіїв різних соціально-економічних інтересів у країні. Це компроміс між власниками і найманими працівниками з питань оподатковування, власності, доходів і заробітної плати, з питань бюджетних витрат на соціальні цілі; компроміс між загальнодержавними і місцевими інтересами; компроміс між промисловими і сільськогосподарськими районами у відношенні розподілу податків і бюджетних дотацій; компроміс між інтересами окремих галузей з приводу податків, субсидій, пільгових кредитів і державних замовлень, підрядів на будівництво, інвестиційних премій.

Будучи економічною формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, виконуючи специфічне суспільне призначення - по задоволенню потреб суспільства і його державно-територіальних структур, бюджет може розглядатися в якості самостійної економічної категорії. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж рисами, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має особливості, що відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До числа особливостей відносяться наступні:

державний бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаною з відокремленням частини національного доходу в руках держави і її використанням з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що обумовлено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками;

за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше - національного багатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

Основна функція державного бюджету – розподільна.

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва.

Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Основним об'єктом бюджетного перерозподілу є національний доход, іноді - частина національного багатства. Національний доход - частина валового суспільного продукту без матеріальних витрат на його виробництво. Виражає весь обсяг чистої продукції країни, тобто це знов створена вартість зазвичай за рік. Національне багатство - сукупність створених працею і накопичених матеріальних благ, які створює суспільство.

Основні напрямки розподільної функції: пов'язані з перерозподілом національного доходу, із втручанням у процес суспільного відтворення (державне регулювання і стимулювання економіки), з фінансовим забезпеченням соціальної політики, забезпеченням монопольного прибутку.

У формі бюджету капіталістичні держави концентрують величезні фінансові кошти. Уряд США щорічно акумулює через бюджет більш 1,1 трлн. діл., Великобританії - понад 150 млрд. ф. ст., Франції - більш 1 трлн. франків, ФРН – майже 300 млрд. марок, Японії - більш 54 трлн. ієн. За даними Групи фіскального аналізу - http://www.fao.kiev.ua

Через державний бюджет і інші ланки бюджетної системи країни ринкової економіки здійснюють свою соціальну політику, втручання в сферу соціальних відносин, фінансуючи найважливіші елементи в соціальній області - освіта (головним чином початкова і середня освіта, а також професійна перепідготовка кадрів), охорона здоров'я (у тому числі санітарія, профілактика захворювань), соціальне забезпечення.

Значна частина витрат на соціальні потреби проходить по місцевих бюджетах, а у федеративних державах також по бюджетах членів федерації. У розвинутих державах на ці цілі витрачається від 30 до 40% бюджетних коштів.

Бюджетний механізм - це сукупність способів організації бюджетних відносин, застосовуваних суспільством для вирішення економічних і соціальних задач. Це інструмент державного регулювання економіки.

Використання бюджетного механізму для регулювання економіки здійснюється за допомогою маневрування грошовими ресурсами, що надходять у розпорядження держави. Маневрування можливе тому, що в державному бюджеті відсутній принцип закріплення доходів за конкретними видами і напрямками витрат, тому кошти, що надходять у розпорядження держави, знеособлюються і можуть бути використані по будь-якому напрямку.

Організаційно бюджетна система будується відповідно до встановлених принципів. Організація бюджетної системи, тобто бюджетний устрій визначається державним устроєм країни.

В залежності