Проблема визначення мінімальної ціни навчання за відповідним напрямом зводиться до визначення видатків структурних навчальних підрозділів ВНЗ та перенесення видатків пропорційно часові, який витрачає відповідний підрозділ на конкретний навчальний напрям. Поділивши суму віднесених на відповідний освітній напрям видатків навчальних підрозділів ВНЗ (ВN) на чисельність студентів за напрямом (ЧN), отримаємо мінімальну ціну навчання за напрямом (ЦN min) у ВНЗ:

ЦN min = ВN / ЧN .

При такому підході завжди можна вичленити мінімально допустимі видатки держбюджету (загального фонду) на навчання одного студента за напрямом, що навчається за рахунок держбюджету, або ж визначити видатки ВНЗ за освітніми напрямами, що припадають на одного студента, який навчається у ВНЗ незалежно від джерел фінансування навчальних послуг.

Одним з способів вирішення проблеми зменшення вартості навчання є відкриття навчальних центрів у містах, віддалених від ВНЗ. Актуальність відкриття таких центрів продиктована необхідністю розширення науково-виробничих зв'язків ВНЗ, наближенням науково-педагогічних кадрів до місця проживання студентського контингенту у зв'язку з складною економічною ситуацією в Україні та з неможливістю для багатьох громадян з матеріальних причин навчатися в містах - центрах ВНЗ.

Центри підготовки та перепідготовки спеціалістів у сфері економіки і менеджменту відрізняє від інших навчальних закладів насамперед те, що вони є частиною конкретного ВНЗ, і студенти центру є студентами базового ВНЗ, що за будь-яких обставин дозволить їм продовжувати навчання у даному чи кожному іншому ВНЗ.

Вплив на господарську діяльність ВНЗ здійснюється через економічні механізми, які являють собою систему правил, що забезпечують організацію, планування, контроль та стимулювання ефективного використання коштів. Несвоєчасне витрачання коштів, наявних у розпорядженні ВНЗ, призводить до непоправних інфляційних втрат. Тому центральним завданням його економічних служб є розробка механізмів, які запобігають цим втратам та знижують ризик їх виникнення. Можливі механізми організації економічної діяльності ВНЗ:

- укладання господарських договорів про навчання, інші послуги, які надає ВНЗ з орієнтацією на еквівалент в умовних одиницях і з оплатою за курсом, який встановлено на момент оплати;

- управління витрачанням коштів практично в темпі з їх надходженням;

- використання буферних операцій: депозитні вклади, придбання цінних паперів тощо;

- попередня оплата послуг, у тому числі видача внутрішніх кредитів під контракти, що виконуються.

Перший механізм дозволяє уникнути інфляційних втрат при надходженні коштів, пов'язаних із зміною курсу долара. Проте він має слабке правове забезпечення, що обмежує можливості його застосування. Інші механізми дозволяють знизити ризик інфляційних втрат, пов'язаних з природним запізнюванням у витрачанні одержаних ВНЗ коштів щодо моменту їх надходження.

Другий механізм забезпечує поєднання піків надходження та витрачання коштів і може бути визначений у вигляді розв'язання задачі планування платежів ВНЗ і коригування плану витрачання коштів з урахуванням їх наявності на його розрахунковому рахунку за умови максимальної ефективності здійснення платежів. Ефективність платежів визначається завданнями, які постають перед ВНЗ на період планування платежів, наприклад, ліквідація заборгованості перед бюджетом, кредиторської заборгованості, забезпечення потреби у певних ресурсах, зміна показників фінансового стану ВНЗ (рентабельності, ліквідності, оборотності оборотних засобів тощо) та ін. Інакше кажучи, виходячи з фінансових можливостей ВНЗ, необхідно розподілити заявки на платежі залежно від конкретної господарської ситуації (наприклад, щоб не затримувалися відрахування до бюджету або щоб у розрахунках з постачальниками ВНЗ мав вигляд серйозного і надійного партнера).

Як третій механізм захисту від інфляції можна розглядати депозитний вклад до банку чи інші варіанти надання позичок. Цей механізм є ефективним лише тоді, коли темп інфляції не перевищує темпу наростання процентів за позичкою.

Четвертим механізмом передбачається цілеспрямоване використання вільних коштів. Одним з можливих варіантів такої політики є надання співробітникам ВНЗ внутрішніх кредитів у рахунок майбутньої зарплати з наступним їх погашенням. Цей механізм певною мірою є комбінацією двох попередніх механізмів і дозволяє уникнути необхідності індексації заробітної плати, яка виплачується з децентралізованих коштів.

Поширеною формою компенсації праці у ВНЗ стає контрактна система оплати роботи за сумісництвом, яка використовує як джерело фінансування позабюджетні кошти. Ця форма оплати є додатковим заробітком співробітника до основного окладу, який звичайно сплачується з бюджетних коштів. Оскільки позабюджетні кошти у економіці ВНЗ мають тенденцію до збільшення, обсяги і темпи їх надходження залежать, насамперед, від ділової активності усіх співробітників, то можна з високою мірою імовірності прогнозувати надходження планованих сум з децентралізованих джерел. Як вже зазначалося, найбільші розміри надходження коштів за навчання -у вересні, грудні та травні, що створює іноді їх надлишок на розрахунковому рахунку ВНЗ. У цьому випадку доцільно співробітникам, які відрізняються високою кваліфікацією, дисципліною та професіоналізмом, надавати безпроцентні кредити на суму, що не перевищує обумовлену в контракті заробітну плату для купівлі дорогих товарів, поліпшення житлових умов і вирішення інших побутових проблем.

Виконання кошторисів затрат за бюджетними і позабюджетними коштами стає одним з найважливіших показників, що характеризують економічну ефективність діяльності ВНЗ, і відображає загальні результати його фінансово-господарської діяльності: використання фонду заробітної плати і стипендії, забезпечення фінансування господарської та навчальної діяльності тощо.

3. Кредитування вищої освіти

В Україні посилюється увага до реалізації молодіжної політики. Одним