Наведені матеріали показують, що система фінансування і кредитування освіти відбиває державний устрій країн і є результатом еволюційного розвитку галузі й попиту на її послуги. Загальною ознакою для країн з ринковою економікою стала різноманітність джерел фінансування освіти, у тому числі кредитних.

В умовах трансформаційної економіки та обмежених доходів банківські установи дотримуються кредитно-фінансової політики, яка схильна до «коротких» грошей, тоді як здобуття освіти потребує довгострокових кредитів. Тому запровадження механізмів кредитування освіти за різноманітними програмами розвинутих країн нині у повному обсягу є неможливим. Однак, на нашу думку, можна зробити певний перерозподіл бюджетних коштів, які витрачаються на молодіжні програми, в тому числі на навчання, для того, щоб розпочати надання кредитів на здобуття освіти.

Враховуючи досвід кредитування освіти в окремих областях Російської Федерації, можна зробити висновок, що у розвитку цієї справи піонерна роль на початковому етапі має належати місцевим органам влади. За їх ініціативою молоді надаються кредити на здобуття освіти і оплата за них диференціюється залежно від успіхів у навчанні.

Заслуговує на увагу і поширення практика надання фінансової підтримки на навчання в Україні. Зокрема, є досвід Інституту лінгвістики і права, адміністрація якого надає кредити на освіту студентам з малозабезпечених сімей.

Висновки

Відомо, що шлях у світ знань ніколи не був легким. А тому завжди слід пам'ятати гордий девіз предків: «Per aspera ad asirum» (через терни до зірок). Немає сумніву, що наш талановитий народ, який уже запустив у космос перший український супутник «Січ-1», ще не раз порадує світ своїми воістину космічними досягненнями в науці, техніці. Успішний запуск супутника «Січ-1» уособлює а собі не лише талант його безпосередніх конструкторів, інженерів, робітників, але й міць інтелекту, духовну енергію всього українського народу.

Видатний український вчений В. І. Вернадський вбачав у стрімкому розвитку освіти, в розширенні наукових знань порятунок країни. Той народ, писав він, який зуміє якомога повніше, якомога швидше, якомога досконаліше оволодіти знаннями, що відкриваються в людському житті, досконало розвинути й застосувати їх до свого життя, здобуде ту могутність, досягнення якої і спрямування на загальне благо с основним завданням усякої розумної державної політики.

Література

Економіка України. – 1995. – № 12.

Економіка України. – 2000. – № 4.

Економіка України. – 2001. – № 11.

Економіка України. – 2002. – № 5.

Економіка України. – 2003. – № 4.

Епіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова. Бюджет і фінансова політика України. – К.. 1997.

Лысенко Ю. Г. Модели управления хозрасчётным промышленным предприятиям. – М., 1991.

Статистичний щорічник України 1999. – К., 2000.

Сучасний стан освіти та науково-технічної сфери України. – К., 2000.