Висновок
Основний внесок Візера в економічну науку полягав у роботі над двома теоріями: теорією "вмінення" - ціна виробничих факторів визначається ціною продукції (що відрізнялося від уявлень класичної школи), і теорією "альтернативної вартості" або "вміненних витрат" як основи теорії цінності. Це фундаментальні "суб'єктивні" основи неокласичної теорії були в значній мірі проігноровані Маршалом і британськими теоретиками реальних витрат. Вважається, що розвитком цих ідей Візер повернув неокласичну економіку до дослідження проблем обмеженості і розподілу ресурсів на основі граничної корисності. Спочатку ці ідеї сформулював Менгер, але він не здійснював їхнього належного застосування до теорії виробництва й оцінці факторів виробництва. Візер своєю теорією зобов'язання показав, що один принцип може бути застосовний скрізь. Теорія альтернативної вартості Візера і теорія реальних витрат Маршалла швидко ввійшли в конфронтацію, але, сьогодні можна сказати, що ці протиріччя в значній мірі дозволені. Цього вдалося досягти, багато в чому, у результаті появи сучасного лінійного програмування і теорії загальної рівноваги.
Список використаної літератури
Титова М. История экономических учений. – М., 1997.
Костюк В.Н. История экономических учений. Курс лекций. – М., 1997 г.
Історія економічних учень: Навч. Посіб. – К.: Знання-Прес, 2000.
Історія економічної учень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко та ін. – К.. 1999.
Мешко І.Н. Історія економічних учень: Навч. Посіб. – К., 1994.