Тема: Німецька соціальна ринкова економіка.

План.

1. Цінності.

Концепція «соціального ринкового господарст-ва», основоположниками якої є західнонімецькі еконо-місти А. Мюллер-Армак, Л. Ерхард та В. Ойкен, значно відрізняється від теорії класичного ліберального госпо-дарства (тобто від концепції «ринкової економіки»), в якій державі відводилася роль «нічного сторожа». Ці вчені переконані, що перед державою стоять величезні завдання, а можливість звільнити державу від її обов'яз-ків малоймовірна. Одним із найважливіших завдань дер-жави Л. Ерхард вважає забезпечення вільної конкурен-ції. Вільна власна ініціатива й конкуренція повинні по-єднуватися з активною роллю держави в господарському житті. Головним критерієм свободи, за Л. Ерхардом, є свобода споживання, що «логічно доповнюється у свобо-ді підприємця виробляти та продавати ті продукти, які відповідають попиту...». Головною небезпекою для соціального ринкового господарства вважались монопо-лії, які руйнували ціновий механізм.

Один із найважливіших критеріїв соціального ринко-вого господарства (поєднання соціального з ринковим) — досягнення ефективного господарського порядку, коли із зростанням продуктивності праці знижуються ціни, під-вищується реальна заробітна плата. Через конкуренцію (як найефективніший засіб досягнення та забезпечення добробуту) «може бути досягнута — у кращому значенні цього слова — соціалізація прогресу і прибутку...». Роль держави Л. Ерхард також порівнював з діями судді на футбольному полі.

Другим важливим критерієм соціального ринкового господарства є оптимальне поєднання ринкової економі-ки та планового господарства (централізовано регульова-на система економіки). У цьому зв'язку Г. Ортліб (один із прихильників сучасного неолібералізму) писав: «Ми повинні розуміти, що давня суперечка про те, чому нада-ти перевагу — плановому чи ринковому господарству, нині не становить інтересу. Важливішою є комбінація то-го й іншого, тобто регульована економіка». У пізніших виданнях інших німецьких авторів «соціальне ринкове господарство» визначається як сучасна форма економіч-ної організації ринкового типу з налагодженим механіз-мом державного регулювання, відповідною інституціональною структурою і системою соціального захисту на-селення». Проте таке регулювання повинно бути непрямим.

Соціальна орієнтована ринкова економіка — модель соціально-економічного розвитку, що передбачає переважання приватної власності та ринку в процесі їх поєднання з державною власністю та державним регулюванням й систему соціального захисту населення.

Водночас Л. Ерхард відкидав концепції «товариства колективної відповідальності», «держави добробуту». Остання є складовим елементом теорії «змішаної еконо-міки», і в цьому головна відмінність цієї теорії від теорії «соціальне ринкового господарства». Другою такою від-мінністю є домінування в соціальне орієнтованій еконо-міці приватної власності, а в змішаній — оптимальне по-єднання приватної та державної (особливо коли йдеться про соціал-реформістський варіант такої економіки). Якщо для досягнення соціальної спрямованості економі-ки потрібно, на думку батька німецького економічного дива Л. Ерхарда, не вдосконалювати розподіл, а підніма-ти виробництво, то, на думку Е. Хансена (одного з пред-ставників концепції «змішаної економіки»), держава добробуту «є передусім перерозподільником виробленого доходу». Ще одна важлива функція такої держави — здійснення певних форм національного економічного планування.

2. Політичні установи.

У правовій державі, яка покликана гарантува-ти свободи та забезпечувати справедливий по-рядок, приватні економічні суб'єкти надійно за-хищені від утручань держави у реалізацію своїх повноважень шляхом надання їм прав консти-туційної сили (основних прав). За допомогою положень публічного права відбувається відме-жування приватної сфери від державних впливів.

Приватна автономія в економічній сфері забезпечується інститутом приватної власності та існуванням свободи укладення договорів, пере-сування, вибору місця проживання, вибору ро-ду занять і професії, свободу об'єднань.

Важливим склад-ником соціальної ринкової економіки є соціаль-ний порядок, тобто законодавчі та інші інституціональні рамкові умови для спрямування на соціальні цілі діяльності приватних та держав-них чинників. Характер соціальних інституцій та заходів має відповідати цілям вільного суспільного устрою, який, поряд із забезпечен-ням економічної свободи в рамках правової дер-жави, мусить створити гідний людини соціаль-ний порядок.

Після початку в 1948 році поступового впро-вадження соціальної ринкової економіки на те-ренах Західної Німеччини уявлення про відповідний соціальний порядок були набагато менше визрілими, ніж про конкурентний чи гро-шовий. Тут не існувало чогось подібного до те-орії конкуренції чи грошової системи. Крім то-го, бракувало всебічного уявлення про соціаль-ну політику порядку. Таким чином було важко узгодити між собою новопосталі інституції та правила соціального порядку. Проте із самого початку концепція соціальної ринкової еко-номіки містила певні принципи побудови сучас-ного соціального порядку.

Зокрема, вона ґрунтувалась на тому, що успішна економічна політика є одночасно хо-рошою соціальною політикою. Зважаючи на взаємозалежність економічного та соціального порядків, можна стверджувати, що економічна політика, яка спроможна забезпечити стабіль-ність грошей, економічне зростання та повну зайнятість, є одночасно найкращою соціальною політикою в найширшому розумінні слова. Ад-же успішна економічна політика не тільки ство-рює необхідну матеріальну базу для соціально зумовленого трансферу доходів, а й розванта-жує соціальну систему, наприклад, від не-обхідності сплачувати допомогу по безробіттю, соціальну допомогу і т. п. Крім того, зростан-ня реальних доходів громадян дозволяє їм вжи-вати заходів для індивідуального соціального забезпечення і переймати таким чином на себе відповідальність за своє майбутнє.

Ефективний конкурентний та стабільний грошовий порядок самі по собі ще не розв'язують усіх соціальних проблем суспільства. Тому соціальна ринкова економіка потребує як підтримки ринкових механізмів, так і коригування результатів ринку. Тобто не-обхідні додаткові заходи соціальної компен-сації, наприклад, перерозподіл доходів через по-даткову політику, соціальний захист (соціаль-не страхування).

Необхідні також відповідні соціальні інсти-туції для економічного убезпечення кожного громадянина від загальних ризиків, таких як нещасний випадок, захворювання, інвалідність, похилий вік та безробіття. Стосовно конкретної форми соціального страхування існували й існу-ють різні уявлення (наприклад, приватне чи державне стра-хування, частка приватного і державно-го фінансування соціального страхування тощо).

Сучасний соціальний порядок у вільному суспільстві