Доцільною політичною відповіддю на нерівність людей, яка існує об'єктивно, є ство-рення рівних можливостей для всіх. Про те щодо нерівності внаслідок хвороби, непрацездатності і безробіття ефективною політичною відповіддю будуть заходи суспільної солідарності.

Соціальна компенсація в суспільстві була б обмеженою, якби стосунки між найманими робітниками та підприємцями не розвивались у напрямі соціального партнерства. Попри існуючі розбіжності інтересів можливо віднай-ти процедури, які уможливлюють регульова-не полагодження конфліктів. Ця теза є підґрунтям, на якому в Німеччині розроблені правила функціонування представницьких ор-ганів на підприємствах, а також вся система тарифних угод, порозуміння та розв'язання спорів.

3. Еколого-економічні системи.

Існування та діє-здатність ринкової економіки залежить від на-явності ефективної конкуренції на якомога більшій кількості ринків. Конкуренція повинна заохочуватися і захищатися державою через проведення відповідної політики, зокрема, че-рез встановлення обов'язкових правил конку-ренції.

Правила конкурентної боротьби в Німеччині сформульовані в "Законі про недопущення об-межень конкуренції", який був ухвалений 1958 року і востаннє зазнав змін 1999 року. Закон покликаний не допускати обмежень конкуренції в економіці Німеччини незалежно від того, ви-ходять вони від німецьких чи іноземних підприємств (територіальний принцип). Під об-меженням конкуренції розуміють правове або фактичне обмеження релевантної для конкуренції свободи прийняття рішень або поведінки учасника економічної діяльності стосовно ви-користання одного або кількох параметрів, на-приклад, ціни, кількості, якості, регіонів збуту і т. д.

Першим важливим напрямом конкурентної політики є антимонопольна політика. Зокре-ма, Закон містить принципову заборону створен-ня картелів. Як карні санкції передбачено гро-шові стягнення до трикратної величини неза-конно отриманого прибутку, а також компенсація завданих збитків. При цьому, за певних еко-номічних умов, заборона картелів може бути послаблена або скасована. У виняткових випад-ках допускається створення окремих типів кар-телів насамперед з метою підвищення прозо-рості ринку, сприяння технічній раціоналізації, поліпшення гнучкості і пристосованості середніх підприємств. За наявності цих умов і якщо кар-тель не буде відчутно обмежувати конкуренцію, антимонопольне відомство може дозволити ство-рення таких спеціальних картелів. Проте такі легалізовані картелі підлягають окремому нагля-ду з метою недопущення зловживання монопольним становищем на ринку. До того ж дозвіл на створення картелів діє обмежений час, як правило, - три роки.

Наступним напрямом конкурентної політи-ки є нагляд за недопущенням зловживань, до яких можуть вдаватися домінуючі на ринку підприємства. Як правило, це виявляється в об-меженні свободи прийняття рішень та діяль-ності інших підприємств, а отже, - впливає на хід конкуренції.

Третій важливий напрям конкурентної політики - це контроль за об'єднанням (злит-тям) підприємств. Він покликаний обмежити процес концентрації на ринку з метою уникнен-ня створення ринкових структур як з боку ви-робників, так і з боку споживачів, які б дикту-вали свої умови на ринку. В центрі контролю над злиттям підприємств перебуває концент-рація підприємств шляхом зовнішнього розши-рення, тобто через придбання іншого підприємства і через скупівлю акцій (починаю-чи з 25% капіталу).

У кожному випадку картельне відомство пе-ревіряє, чи призводить таке об'єднання до домінуючої позиції на ринку чи до її посилен-ня. Слід зауважити, що в разі відмови у запла-нованому злитті федеральний міністр економіки, спираючись, як правило, на експертний висно-вок незалежної антимонопольної комісії, може видати спеціальний дозвіл на проведення тако-го об'єднання з огляду на загальноекономічні інтереси.

Стабільність вартості грошей є необхідною умовою ефективності, а от-же, і дієвої соціальності ринкової економіки. Значення стабільної вартості грошей стане зро-зумілим, коли уявити собі негативні економічні і соціальні наслідки інфляції. Інфляція виникає лише тоді, коли грошова маса зростає безвіднос-но до виробничого потенціалу національної еко-номіки. Тому ключова роль у здійсненні стабілізаційної політики належить контролю над грошовою масою. Для виключення політичного впливу на забезпечення економіки грошима та для підпорядкування грошової політики суто Центральному банку в 1957 році в Німеччині був прийнятий "Закон про Німецький Федеральний банк", який містить низку положень про грошо-вий порядок. Вирішальне значення має при цьо-му функціональна і кадрова незалежність Центрального банку. Цей організаційний принцип був запозичений і навіть посилений Європейсь-ким союзом при укладанні валютного союзу та створенні Європейського Центрального банку.

Німецька модель зводилася в основному ось до чого. При виконанні своїх повноважень Цен-тральний банк міг автономно, тобто незалежно від парламенту та уряду, приймати рішення що-до застосування інструментів грошової політи-ки. Дотримуючись свого основного завдання гарантувати стабільність валюти — він був зо-бов'язаний згідно з законом підтримувати за-гальну економічну політику уряду. Маються на увазі економічні цілі так званого магічного чо-тирикутника - стабільність грошей, повна зай-нятість, збалансованість платіжного балансу та адекватне економічне зростання.

Список використаної літератури: