Інфляція - це підвищення загального рівня цін на товари і фактори виробництва. Це, звичайно, не означає, що підвищуються обов'язково всі ціни. Навіть у періоди досить швидкого росту інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне з головних хворих місць інфляції - це те, що ціни мають тенденцію підніматися дуже нерівномірно. Одні підскакують, інші піднімаються більш помірними темпами, а треті зовсім не піднімаються.

1.2. Основні причини інфляції

Пояснення причин інфляції різні. Одні економісти, Дж. М. Кейнс і його послідовники, пояснювали її надмірним попитом при повній зайнятості, тобто з боку попиту. Інші - неокласики - шукали причину в рості виробничих витрат або витрат виробництва, тобто з боку пропозиції. Здається, що дані оцінки однобічні й істину варто шукати в синтезі двох протилежностей, тобто пояснювати інфляцію, як з боку попиту, так і з боку пропозиції.

Існує кілька форм інфляції. Насамперед ті, котрі виділяють з позиції темпу росту цін (перший критерій), тобто кількісно:

Повзуча (помірна) інфляція, для якої характерні відносно невисокі темпи росту цін, приблизно до 10% або трохи більше відсотків у рік. Такого роду інфляція властива більшості країн з розвинутою ринковою економікою, і вона не представляється чимось незвичайним.

Галопуюча інфляція (ріст цін на 20—2000% у рік). Такі високі темпи в 80-х рр. спостерігалися, приміром, у багатьох країнах Латинської Америки, деяких країнах Південної Азії.

3.Гіперінфляція - ціни ростуть астрономічно, розбіжність цін і заробітної плати стає катастрофічною, руйнується добробут навіть найбільш забезпечених шарів суспільства, безприбутковими і збитковими стають найбільші підприємства.

Тепер розглянемо види інфляції з погляду другого критерію - співвідносності росту цін по різних товарних групах, тобто по ступені збалансованості їхнього росту:

а) збалансована інфляція;

б) незбалансована інфляція.

При збалансованій інфляції ціни різних товарів незмінні відносно один одного, а при незбалансованій ціни різних товарів постійно змінюються стосовно один одному, причому в різних пропорціях.

Збалансована інфляція не страшна для бізнесу. Приходиться лише періодично підвищувати ціни товарів: сировина подорожчала в 10 разів, і ви відповідно збільшуєте ціну своєї кінцевої продукції. Ризик утрати прибутковості властивий тільки тим підприємцям, які стоять останніми в ланцюжку підвищення цін. Це, як правило, виробники складної продукції, заснованої на інтенсивних зовнішніх коопераційних зв'язках. Ціна на їхню продукцію відбиває всю суму підвищення цін зовнішньої кооперації, і саме вони ризикують затримати збут на дорогу продукцію кінцевому споживачеві. Займатися цим бізнесом небезпечно.

У Казахстані і СНД переважає незбалансована інфляція. Ріст цін на сировину випереджає ріст цін на кінцеву продукцію, вартість комплектуючого компонента перевищує ціну всього складного приладу і т.п.

З погляду третього критерію (очікуваність або передбачуваність інфляції) виділяють:

а) очікувану;

б) неочікувану.

Очікувана інфляція може передвіщатися і прогнозуватися заздалегідь, з достатнім ступенем надійності; неочікувана - виникає стихійно, прогноз неможливий.

Фактор очікуваності, передбачуваності по-новому висвітлює питання впливу інфляції на стратегію бізнесу, а саме: якщо усі фірми і все населення знає напевно, що в наступному році ціни зростуть, скажемо, у 100 разів, то в умовах ідеального вільного ринку є цілий рік на завчасну адаптацію до спрогнозування стрибка цін. Усі підприємства і населення також підвищать у 100 разів ціну на свій товар (верстати, устаткування, послуги, робоча сила і т.д.). Ніхто, таким чином, не постраждає істотно навіть від гіперінфляції, а у випадку непередбачуваності, неочікуваності росту цін навіть на 10% (помірна інфляція) може відбутися істотне зниження прибутковості відповідних підприємств.

Комбінація збалансованої й очікуваної інфляції не наносить економічної шкоди, а незбалансованої і неочікуваної - особливо небезпечна, тягне за собою великі витрати адаптаційного плану.

Типи інфляції

Економісти розрізняють два типи інфляцій: попиту та пропозиції.

Перша (інфляція попиту – demand-pull inflation) має місце в тому випадку, коли доходи населення і підприємств ростуть швидше реального обсягу товарів і послуг. Підвищений надлишковий попит приводить до завищених цін на реальний постійний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту (див. мал.1). Звернемося до одному з основних рівностей макроекономіки: МSх=Рх

Ліва частина цього рівняння визначає сукупний попит (AD), права дає вартісну оцінку сукупної пропозиції (AS). Економіка функціонує таким чином, що AD завжди вирівнюється з AS. Будь-яке зростання пропозиції грошей (MS) або швидкості звертання (V) приводить до підйому AD. З іншого боку, збільшення AS може забезпечуватися як за рахунок підвищення Q, так і через ріст загального рівня цін P.

Однак збільшення обсягу виробництва (Q) звичайно не перевищує 4% у рік. Розвиток цієї складової уповільнений, тому ріст MS компенсується підйомом рівня цін (P), що і викликає інфляцію попиту.

З урахуванням зайнятості можна виділити три ступіні розвитку цих процесів. У перший обсяг національного продукту і зайнятість так низки, що з підвищенням сукупного попиту безробіття знизиться, обсяг виробництва збільшиться, а рівень цін зросте незначно. Це порозумівається тим, що є величезну кількість бездіяльних трудових і матеріальних ресурсів, який можна ввести в дію при існуючих на них цінах.

В міру наближення до повної зайнятості (друга ступінь) при