Коли загальні витрати досягають третьої ступіні, повна зайнятість поширюється на всі сектори економіки. Реальний обсяг національного продукту досягає свого максимуму, і подальше збільшення попиту цілком веде до інфляції. Тут інфляція попиту досягає найбільшої сили: ріст витрат населення, підприємств і держави на споживання зміщає криву сукупного попиту усе вище нагору, ростуть ціни, пропозиція ж залишається постійним.

Залишається відзначити, що інфляція попиту відома вже давно, причини і механізм її досить прості, тому при своєчасному вживанні антиінфляційних заходів, боротьба не складає великої праці.

Другий вид - інфляція пропозиції (cost-push inflation) «Экономична теорія» під ред. А. С. Булатова . - М., 1996. - С 385. або виробників, де ріст цін порозумівається зростанням витрат джерела інфляції, обумовленої ростом витрат, - це збільшення номінальної заробітної плати або цін на сировину й енергію. Перший порозумівається силою профспілок, що зростає з повною зайнятістю, і психологією підприємців, що вибирають у період підйому не дорогі страйки і простій виробництва, а деяке підвищення зарплати і собівартості продукції. Другий звичайно зв'язаний із впливом екзогенних факторів - неврожаїв, стихійних лих або, наприклад, подорожчанням нафти в 70-х роках, зв'язаним з діяльністю ОПЕК. У результаті інфляція витрат скорочує прибутки й обсяг продукції, що підприємства мають намір запропонувати при існуючому рівні цін, і зміщає криву пропозиції вліво. У підсумку, через визначений час баланс попиту та пропозиції знову відновлюється, але вже при більш високій ціні. А підвищення ціни може викликати інфляційну спіраль "ціни - зарплата".

Інфляція виробників набагато складніше інфляції попиту, тому що уряд у даному випадку встає перед дилемою: або збільшити попит для стимулювання виробництва, що чревате ще великим загостренням інфляції і стрибком цін; або не діяти, що приведе до глибокого спаду, що може повернути до колишнього рівня, але це обернеться для економіки значною втратою реального випуску.

Причинами збільшення витрат можуть бути олігополістична практика ціноутворення і фінансова політика держави, ріст цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати й ін.

1.2. Інфляція в період спаду

СТАГФЛЯЦІЯ - стан економіки, коли застій або падіння виробництва (стагнація) сполучаться зі зростаючим безробіттям і з безперервним ростом цін - інфляцією. Причинами СТАГФЛЯЦІЇ є політика монополій, що підтримують високий рівень цін у період криз , а також антикризисні заходи, проведені державою, по "керуванню попитом" (наприклад, госзакупівлі) і "регульованому" ростові цін.

Причини стагфляції можна розглянути на досить життєвому прикладі.

Наприклад, хвора людина: температура в неї росте, і це добре, тому що вона убиває віруси і мікроби. Але от вона піднялася до сорока градусів, і це вже стає небезпечним. При такій температурі починають руйнуватися червоні кров'яні тільця (еритроцити), що постачають киснем усі живі тканини. Тепер якщо не зупинити ріст температури, то організм чекає неминуча загибель.

Точно також при гіперінфляції. Ціни невблаганно ростуть на всі товари. Але товари далеко не всіх підприємств розкуповуються. У першу чергу знаходить попит продукція харчової промисловості, тому що без цього люди просто не можуть прожити. На продукцію всіх інших галузей попит різко падає: по-перше, через високі ціни, а по-друге через те, що без всього іншого можна визначений час прожити на старих запасах. Підприємства, внаслідок упалого попиту на їхні товари, починають скорочувати виробництва і звільняти робітників. Заморожується будівництво нових цехів, квартир для працівників. Зупиняються і розвалюються будівельні організації, науково-дослідні і проектні інститути. Але от відбулася аварія, усі кидаються до будівельників і проектувальників, а їх вже і немає. Виходить, зупинився ще один завод.

Таких залежностей і варіантів безліч, але результат завжди один і досить жалюгідний. Відбувається стагнація - параліч в економіці, виробництві і торгівлі, що приводить до скорочення обсягів товарів, що випускаються, що робляться послуг, виконуваних робіт. При дуже великій швидкості росту цін (гіперінфляції) виробництво товарів неминуче падає в той час, як ціни постійно ростуть. Саме ця ситуація, коли одночасно ростуть ціни і падає кількість вироблених товарів, називається СТАГФЛЯЦІЄЮ. За нею крах і кривавий бунт.Зниження інфляції й оздоровлення грошей є передумовою для оздоровлення економіки, але якщо уряд не зробить подальших кроків, спрямованих на стабільну роботу товаровиробників, то відбудеться те, що відбулося вже не в одній країні світу: усі колишні досягнення в кілька днів виявляються загубленими.

Останній досвід економіки США підтверджує, що інфляція, сполучена зі спадом, цілком можлива. З 1969 по 1970 рік рівень безробіття виріс з 3,5 до 4,9%, тоді як темп інфляції збільшився з 5,4 до 5,9%. З 1973 по 1975 рік рівень безробіття підвищився з 4,7 до 8,5%, тоді як темп інфляції збільшився з 6,2 до 9,1%, досягнувши вищої крапки (11%) у 1974 році. З 1979 до 1980 року рівень безробіття виріс з 5,8 до 7,1%, тоді як темп інфляції збільшився з 11,3 до 13,5%. Реальний ВНП скорочувався протягом кожного з цих періодів.

Початок інфляційних процесів, сполучених зі спадом.

На малюнку 3 представлений механізм виникаючих у цей період процесів, розглянутий у рамках моделі сукупного попиту та сукупної пропозиції. Спочатку економічна система знаходиться в крапці Е1, що розглядається як результат панування процесів «галопуючої» інфляції в попередні роки. Економічна система в цей час рухалася по траєкторії, яка відзначена на малюнку 2 стрілкою і закінчувалася в крапці