Таблиця 3.2.4. Темпи зниження (росту) інфляції і девальвації в Україні в 1994-2000р. (%)

За останній рік темпи інфляції в країні знизилися – у 2001 р. споживчі товари подорожчали на 12%, коли в 2000 р. приріст цін складав 25,8%.

Відповідаючи на запитання журналістів, Юліан Беренгаут сказав, що 2001 рік був надзвичайно вдалим для економіки України, наголосив на вражаючих темпах економічного зростання та спаді інфляції. На його думку, основним завданням урядові України сьогодні є забезпечення стабільності економічного зростання на майбутнє.

У січні-вересні 2001 року в Україні інфляція була нижче прогнозованого рівня і склала 103,7%, що значно нижче торішнього (121,6%). (укр.)

У вересні вона становила 0,4%. Сьогодні Україна має один з найнижчих темпів інфляції серед країн СНД.

Суттєве нарощування випуску продукції в промислових галузях, орієнтованих на споживчий попит, збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва в результаті прискорення структурних реформ в аграрному секторі, здешевлення кредитних ресурсів для виробників, виважена політика НБУ щодо зростання грошової маси сприяли значному уповільненню інфляційних процесів.

Темпи росту цін виробників у 2,6 рази нижче темпів інфляції, що обмежує накопичення інфляційного потенціалу на споживчому ринку.

Загальній стабільності цін виробників сприяли також реалізація стимулюючих важелів і механізмів, запроваджених рішеннями Президента України в металургії, сільгоспмашинобудуванні, суднобудуванні, космічній промисловості, збереження позицій українських експортерів на зовнішніх ринках, зниження рівня бартерних операцій.

Значне зниження рівня інфляції в 2001 році не тільки формувало умови подальшого економічного зростання, а й забезпечувало реалізацію проголошених у Посланні Президента України завдань щодо піднесення життєвого рівня населення. Темп росту реальних доходів населення з початку перевищив рівень 2000 року і досяг майже 9%.

Загальний рівень інфляції в основному визначає зростання цін на продовольчі товари, які становлять майже 2/3 у структурі споживання населення.

У 2001 році вдалося уникнути значних коливань цін на продовольчому ринку які у вересні зросли лише на 0,4%, що в 8,5 разів нижче, ніж у 2000 році. Протягом 6 наступних місяців тривало зниження цін на картоплю, цукор, хліб і хлібобулочні вироби, крупи, бобові.

Ціни на непродовольчі товари зросли з початку долі на 0,6%, у тому числі у вересні - на 0,1%.

Поряд із уповільненням росту споживчих цін у 2001 році відзначено було і суттєве гальмування оптових цін виробників. Темп росту цін виробників у січні-вересні 2001 долі становив 101,4%, що майже в 11 разів нижче, ніж у 2000 році. У вересні відзначено було зниження цін виробників на 0,1%. elvisti.com

Висновок

Останнім часом економісти стали виділяти особливий новий вид інфляції - стагфляцію. Як відомо стагфляція одночасне зростання загального рівня цін, скорочення обсягів виробництва і, отже, збільшення безробіття. Стагфляція тісно зв'язана з інфляцією пропозиції та попиту. А причинами є структурна недосконалість ринку і відсутність конкуренції, тому що в монополій немає стимулів для зниження витрат. Багато дослідників також думають, що причиною стагфляції можуть служити інфляційні чекання: в умовах інфляційного попиту власники факторів виробництва починають завищувати вартість своїх послуг, очікуючи можливе падіння доходів через інфляцію. Це приводить до росту витрат виробництва і зменшенню сукупної пропозиції. Спостерігається процес одночасного росту цін (через інфляцію попиту) і падіння обсягів виробництва.

Таким чином, стагфляція - найгірше з усіх зол інфляції, що сполучить у собі проблеми інфляційного попиту і витрат, тому боротьба з цим явищем украй складна. На практиці, часто види інфляції переплітаються, тому багато економістів, як за рубежем, так і в нашій країні розглядають інфляцію як багатофакторне явище, що протистоїть зростання виробництва і повноцінному економічному розвиткові країни. Боротьба з нею не може бути розрахована на який-небудь конкретний термін і складати економічну програму нового лідера, але є постійним, повсякденним обов'язком уряду.

Зміни в державній політиці та економічному житті загострюють проблему вироблення стратегії щодо інфляційних процесів. Йдеться, зокрема, про такі зміни:*

підвищення якості бюджетної політики. По перше, дотримання бездефіцитного бюджету свідчить про відмову від здійснення неконтрольованих позик. По друге, Міністерство фінансів запроваджує процедури програмно цільового методу, який гарантує контроль над видатками й дозволяє визначити пріоритетні інвестиційні програми. По третє, перехід на середньострокове планування бюджету уможливить хронологічний аналіз фінансових потреб уряду;*

більша орієнтація монетарної політики на зниження рівня інфляції та досягнення стабільності обмінного курсу. Для виконання цих завдань НБУ потребує розвиненого вторинного ринку ДЦП, оскільки в такому разі отримає більший набір інструментів для монетарної політики;*

економічне зростання, фінансова стабільність та послідовність державної політики. За таких розумів збільшився обсяг вільних ресурсів комерційних банків, а отже, зростає потенційний попит на ДЦП як інструмент вкладення вільних коштів. Що більше, за таких обставин державними цінними паперами можуть зацікавитися зовнішні інвестори.

Використана література

1. Луцив Б. Грошово-кредитна політика держави і інвестиційна діяльність банків. // Економіка України.- 2001 р. - № 10.

2. Дзюблюк А. Формування процентної політики комерційних банків. // Економіка України, 2000 р.- №