Курсова робота

Економічні проблеми в Україні та шляхи їх розв’язання

ПЛАН

Вступ

СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Проблема тінізації економіки України

2.2 Проблема залучення інвестицій у національну економіку

2.3 Проблеми в сфері фінансів

2.4 Проблеми бюджетної політики

2.5 Проблема взаємних неплатежів

3. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Україна, на жаль, сьогодні переживає не найкращі свої часи. Як і багато інших пострадянських країн, вона все ще знаходимося у глибокій трансформаційній кризі.

Звичайно, не можна все в національній економіці змальовувати чорними фарбами. Останніми роками простежуються окремі позитивні тенденції щодо покращання ситуації. Приборкана інфляція, значно уповільнилися загальні темпи падіння виробництва, а за даними Мінстату останні роки спостерігалася певна позитивна динаміка макропоказників. Досить стабільні позитивні зрушення мають місце у Запорізький, Донецький, Миколаївський, Закарпатський, Волинський, Вінницький областях, де вже два роки спостерігається приріст промислового виробництва. Поступово зміцнюється фінансова система України, реформується власність, наповнюється законодавча база національної економіки, розширюються міжнародні економічні зв’язки.

Проте в національній економіці зберігаються й вкрай негативні тенденції. Залишається неприпустимо низькою купівельна спроможність населення, що обумовлює постійне звуження споживчого ринку. А це, у свою чергу, зводить нанівець усі заходи по підтримці українського товаровиробника.

Поглиблюється криза неплатежів: кредиторська заборгованість сьогодні значно перебільшує обсяг валового внутрішнього продукту. За таких умов неможливо забезпечити нормальну роботу підприємств.

Одинадцять років кризи, протягом яких різко зменшилися інвестиції, зокрема інноваційного характеру, призвели до того, що більшість основних фондів у промисловості України вже фізично й морально зношені. Оновлення виробничої бази та номенклатури продукції здійснюється вкрай незадовільними темпами. Україна крок за кроком втрачає той науковий та технологічний потенціал, який дозволяв би їй підтримувати конкурентоспроможність економіки.

Високою є частка енергоємних галузей (насамперед, електроенергетики, паливної, металургійної промисловості), що обумовлює збереження значної залежності вітчизняного виробництва від імпортних енергоносіїв. З іншого ж боку, експорт продукції цих галузей в умовах звуження ринків пострадянських країн суттєво зменшився. Сформувався дисбаланс "ввозу - вивозу", що важким тягарем лягає як на економіку окремих регіонів, так і на економіку України в цілому. При цьому конкурентоспроможність української продукції на світових ринках зменшується за рахунок зростання частки витрат на енергію та паливо.

Залишаються далекими від вирішення соціальні проблеми. Зростає безробіття, майже третина населення отримує доходи, нижчі за прожитковий мінімум, не вдається вирішити питання із заборгованістю по заробітній платі, пенсіях та інших соціальних виплатах, зменшується народжуваність та тривалість життя.

Необхідність постійно залучати додаткові обсяги позичкових ресурсів за умов відтоку з позичкового ринку нерезидентів та крайнього виснаження внутрішніх фінансів призвела до все більшого вилучення коштів для фінансування державних потреб. Це, при слідуванні принципам жорсткої монетарної політики, веде до збільшення дефіциту грошей та утримання високих процентних ставок на банківські кредити, що руйнує потенціал економічного зростання та робить невизначеними перспективи нових надходжень на покриття боргів держави.

Не можна не враховувати і розвиток тіньової економіки. З огляду на те, що найбільшою мірою процеси тінізації провокувала несприятлива для розвитку підприємництва політика, тіньове виробництво варто розглядати як складову національної економіки. Проте не можна залишати поза увагою той факт, що тіньова економіка має властивості до зрощування з кримінальними структурами, тому тривале збереження її значної частки несе в собі суттєву загрозу національній безпеці держави.

Це лише основні проблеми з якими стикається сучасна українська економіка. Вирішення їх – справа не одного року, з огляду на складність і комплексність проблем. Дана робота мала за мету розглянути найбільш актуальні проблеми сучасної економіки України та проаналізувати можливі шляхи їх вирішення.

1. СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Уже в 1990 році відбулося зниження практично всіх макроекономічних показників держави. Особливо сильний спад відбувся в перші роки незалежності (до 1993 р.). Дані по макроекономічним показникам за цей період наведено в таблиці 1.1 [5,6].

Таблиця 1.1

Динаміка макроекономічних показників за перші роки незалежності.

Показник |

1990 до 1989 |

1991 до 1990 |

1992 до 1991 |

1993 до 1992 |

1993 до 1990

Валовий суспільний продукт |

97,4 |

92,5 |

89,8 |

90,6 |

75,2

Національний доход |

96,4 |

86,6 |

82,2 |

85,1 |

60,6

Обсяг промислової продукції |

99,9 |

95,2 |

93,6 |

92,4 |

82,2

Виробництво товарів народного споживання |

105,3 |

94,9 |

89,5 |

83,5 |

70,9

В тому числі

Продовольчих |

86,5 |

84,4 |

89,5 |

65,4

Непродовольчих |

103 |

95,3 |

73,8 |

72,5

Обсяг продукції сільського господарства |

96,3 |

86,3 |

91,4 |

98,5 |

78,2

Причому майже всі вищенаведені показники знижувалися наростаючими темпами до 1995 року. Відбувся суттєвий спад виробництва як в промисловості, так і в сільському господарстві. Динаміка ВВП представлена на Рис. 1.1.

Ситуація дещо нормалізувалася в період 1995 – 1999, коли темпи спадання основних макроекономічних показників дещо знизилися, але все одно показники економічного розвитку продовжували спадати Головко В. Українська економіка у 2000 році. //Економіка України” 2001. - № 2 - С. 32-42..

Проте коли розглядати окремо зміну інтенсивних та екстенсивних факторів у 1990-1995 і 1995-1999 рр., то, як свідчать розрахунки [2,6], в першому періоді у розвитку промислового комплексу переважали екстенсивні фактори, а у другому - інтенсивні, відбулося підвищення продуктивності праці на 25%, фондовіддача знизилася лише на 2%, тим часом як у 1990-1995 рр. фондовіддача знизилася на 54%, а продуктивність праці зросла на 32% внаслідок скорочення промислово-виробничого персоналу, при зменшенні обсягу товарної продукції на 2,4%. В результаті таких змін рівень продуктивності праці в 1999 р. (14,62 грн./чол.) становив 92,47% від рівня 1990 р. (15,81 грн./чол.), а рівень фондовіддачі -лише 45%, що свідчить про надлишкові виробничі фонди в промисловому комплексі України та необхідність привести