Рис. 1.1 Динаміка ВВП України Головко В. Українська економіка у 2000 році. //Економіка України” 2001. - № 2 - С. 33.

Поява у 2000-2001 роках стійких ознак грошово-фінансової стабілізації [1, 9] і зростання економіки України, позитивна динаміка ВВП, промислового та сільськогосподарського виробництва, зростання реальних грошових доходів населення засвідчили наявність вихідних передумов для поступового поліпшення рівня та умов життя населення. Проте не слід забувати, що, за даними Держкомстату, протягом 1990-1999 років обсяг ВВП скоротився на 59,2 %, промислового виробництва – на 48,9 %, виробництва продукції сільського господарства – на 51,5 %. Тенденції української економіки / Українсько - Європейський консультативний центр з питань законодавства. - Травень 2000. - 28 с. Навіть з урахуванням тіньової складової економіки, яка за цей час суттєво зросла та сягає нині, за різними оцінками, від третини до половини сукупного економічного потенціалу, реальне скорочення ВВП за роки реформ є надзвичайно значним і склало близько 40 %. Наведені цифри засвідчують глибину кризових процесів, а відтак - реальні масштаби втрат та, відповідно, простору для дій з відновлення економічного потенціалу та рівня життя українських громадян.

Викликає занепокоєння також сучасний стан низки складових національної економічної системи. Зберігаються вагомі передумови відновлення інфляційних процесів та зниження курсу національної валюти. Спостерігаються труднощі з наповненням дохідної частини державного бюджету. Практично не поліпшується фінансове становище більшості підприємств. Зменшення обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну в першій половині 2001 року засвідчує збереження несприятливого інвестиційного та підприємницького клімату в Україні. За таких умов про подолання про вирішення економічних проблем говорити зарано.

2. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2. 1. Проблема тінізації економіки України

Однією з найважливіших проблем сучасного розвитку української економіки є розширення обсягів її тінізації. За деякими експертними оцінками, у вітчизняному ви-робництві частка тіньового сектора фактично зрівнялася з часткою офіційного. Це яви-ще логічно супроводжується зростанням масштабів нелегального експорту капіталів і позабанківського грошового обігу. Так, якщо в 1994 р. частка неконтрольованої грошової маси в Україні становила 24,7%, то в 1999 р. цей показник дорівнював уже 44,4 % (або 8,6 млрд-грн.) Біла С. Тіньова економіка та її вплив на структурне трансформування українського виробництва. – 2000.- №10. – С.55.. Отже, як легалізація тіньових капіталів, так і ліквідація механізмів їх виникнення є вкрай актуальними для України. По-перше, без цього неможливо досягти стратегічної мети розбудови відкритої конкурентоспроможної економіки та забезпечити входження нашої держави до ЄС. По-друге, засилля тіньової економіки гальмує процеси іноземного інвестування, підриває міжнародний авторитет країни. По-третє, тіньові методи господарювання перебувають в опозиції до здійснення комплексу демократично орієнтованих трансформацій (адміністративної та земельної реформ, грошової приватизації тощо) і взагалі унеможливлюють структурну переорієнтацію національного виробництва у напрямі інтенсифікації. Таким чином, боротьба з корупцією та тіньовою економікою не тільки порушує політичні та економічні питання, але й безпосередньо впливає на рівень національної безпеки.

Як відомо, вершиною "айсберга" тіньового сектора є кримінальні злочини. В усіх країнах світу боротьба з ними ведеться жорсткими силовими методами. . Водночас силовими заходами знищити діяльність тіньової економіки неможливо, оскільки ця сфера підпорядковується виключно діянню економічних законів ринку.

Сучасна західна економічна наука особливу увагу приділяє принципам утворення та існування "паралельної тіньової економіки". Її першою складовою є "сектор домашніх господарств". У ньому товари (послуги) виробляються (надаються) тільки для потреб власного споживання самих же виробників. В Україні до цього сектора відносять роботу дрібних землевласників на присадибних, приватних і орендованих ділянках (у цілому сектор домашніх господарств охоплює все населення, фізичних осіб як споживачів). За офіційними даними, станом на 1 вересня 2000 р., в Україні було приватизовано більше 50 тис. об'єктів земельної власності (присадибних ділянок, дач, земельних часток тощо). У більшості випадків суб'єкти господарювання, що працюють на базі дрібної приватної земельної власності, не стають активними учасниками ринкових трансакцій (купівлі-продажу). Тому в усьому світі при розрахунках ВВП сектор домашніх господарств врахо-вується лише частково, тобто витрати на домашню роботу у доход не включаються. Домашні господарства (як підсобні, так і самостійні) навіть в умовах невизначеності перехідного періоду виявляються досить стійкими та забезпечують людину продуктами харчування.

Другою складовою "паралельної тіньової економіки" є так званий “неформальний сектор", представлений дрібними виробниками, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, підприємцями, власниками МПП (малих приватних підприємств), селянами-фермерами та іншими суб'єктами малого бізнесу. Сьогодні в Україні частка малих і середніх підприємств у ВВП становить понад 9 %, у Росії— 10—11 %, а в країнах з розвинутою ринковою економікою — 50—65 %8. У сфері якого — легального чи тіньового — бізнесу існуватиме мале підприємництво, залежить від цілого ряду умов (податкової політики держави; наявності пільг щодо фінансової підтримки малого бізнесу в Україні; стабільності національного законодавства; загального рівня розвитку товарно-грошових відносин; криміналізації суспільства, тощо).За несприятливих умов господарювання малий бізнес швидко відходить "у тінь" і може залишатися там дуже довгий час. При такому становищі обсяги виробництва приховуються, а податки взагалі не сплачуються, що створює підстави для порушення кримінальної справи.

Третя складова "паралельної тіньової економіки" являє собою так званий "прихований сектор" національного виробництва, до якого можна віднести середні та великі промислові підприємства, а також монопольні об'єднання. Особливість тіньової діяльності юридичних осіб у цьому секторі полягає не стільки в прямих порушеннях чинного законодавства (таких, як несплата податків з результатів легальної економічної діяльності або декларування на митниці неправильної