Істотного збільшення приплив іноземних інвестицій в Україну не відбувається. Серед 25 країн Центральної і Східної Європи і Середньої Азії (станом на початок 2002 року) по обсязі притягнутих іноземних інвестицій Україна займав 8 місце, а за рівнем іноземних інвестицій на душу населення - 22 місце (Додаток. Б). Звертає на себе увага той факт, що темпи зростання обсягу прямих іноземних інвестицій в Україні з 1994 року невпинно скорочуються .

Важливо помітити, що інвестиції в Україну надходили значною мірою у виді цінних паперів, конверсії позик і кредитів в акції, у формі спонукуваного і нерухомого майна, нематеріальних активів, промислової і харчової продукції в готовому виді. Зокрема, у 2000 році кошти складали 57,8 % усіх ПІІ, внески спонукуваним і нерухомим майном - 30,6 %, цінними паперами - 6,2 %, інші інвестиції приходилася на інші види активів.

Середній обсяг ПІІ, що приходяться на одне підприємство, складав на початок 2001 року 457 тис. доларів Даниленко А.А. Ефективність прямих іноземних інвестицій в промисловість України // Фінанси України, 2002. - №6. – С.115-121., у тому числі в промисловості - 980 тис. доларів (у паливній промисловості цей показник складав 6896 тис. доларів; у харчове - 1512 тис. доларів; у машинобудуванні - 972 тис. доларів; у легкій промисловості - 187 тис. доларів), у сільському господарстві - 331 тис. доларів, у торгівлі і суспільному харчуванні - 147 тис. доларів. Отже, в Україні переважає активність невеликих по міжнародних мірках іноземних фірм, що не здатні у своїй більшості істотно вплинути на структуру, технологічний і інноваційний рівень національної економіки.

Більше 60 % іноземних інвестицій зосереджено в п'ятьох областях - харчової промисловості, внутрішній торгівлі, машинобудуванні, фінансах і паливній промисловості (Додаток В). Стає очевидної, що найбільший інтерес для іноземних інвесторів складають види діяльності, зв'язані з безпосереднім обслуговуванням внутрішнього ринку і видобутком ліквідної сировини. У цьому контексті привертає увагу незначна частка інвестицій у чорну металургію. Це показує не тільки нецікавість найбільшої експортної області України для іноземних інвесторів (що можна пояснити низькою прибутковістю, значним вантажем боргів і використанням у цій області негрошових форм розрахунків), але і вказує той факт, що чорної металургії України надалі варто розраховувати головним чином на внутрішні джерела інвестування.

Іноземні інвестиції орієнтуються здебільшого на внутрішній ринок України, що повинний був би обслуговуватися вітчизняним капіталом. Останній поступово витісняється з найбільш рентабельних областей продукції споживчого призначення - алкогольної, тютюнової і т.п., виробництва товарів, що на території України є більш вигідним, чим за її межами через наявність тарифних і нетарифних бар'єрів на шляху імпорту.

Приведена картина не відповідає як існуючої експортної спеціалізації України, так і орієнтирам розвитку високотехнологічних виробництв. Таке поводження іноземних інвесторів при умовах кризи внутрішнього інвестування може поступово привести до вичерпання валютних джерел покриття імпорту і реалізації в умовах України латиноамериканського сценарію нездоланної залежності від зовнішньої фінансової допомоги.

Нерівномірної є і регіональна структура залучення іноземних інвестицій (Додаток Г). Так, понад третина інвестицій зосереджена в м. Києві, понад 6 % - у Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Одеської, Київський областях, у те час як у десятьох областях їхня частка складає менше 1 %. Слід зазначити, що частка найбільших промислових областей України в 1995- 2000 р. скоротилася (Донецької області - на 4,7 процентних пункти, Дніпропетровської - на 4,2) Егоров И., Михайлов В. Иностранные инвестиции в экономику Украины: тенденции и ожидания // Финансовая Украина. – 18 февраля 2001 г.. Протягом 2000 року 45,6 % усіх ПІІ в Україну було вкладено в м. Києві. За 1999-2000 р. у м. Києві і чотирьох найбільше “привабливих” областях – Київської, Донецької, Львівської і Полтавський – було вкладено 82,4 % усіх ПІІ в Україну.

Десять років самостійності не принесли відчутного припливу прямих іноземних інвестицій (далі — ПІІ) в економіку України. На початок 2002 року обсяг ПІІ складав 4,4 млрд. доларів США [12]. За цим показником Україна значно відстає від інших колишніх соціалістичних країн, що перейшли на рейки ринкової економіки, — В'єтнаму, Польщі, Угорщини й інших.

Як бачимо, тенденції, що виявляються в структурі ПІІ в перші роки третього тисячоріччя не відповідають пріоритетам економічного розвитку України. Так, виявляється тенденція до росту ПІІ в торгівлю, у той час як знижується частка ПІІ в промисловість. Особливо слід зазначити практично повна відсутність ПІІ в такий важливий сектор Української економіки як сільське господарство. Регіональна структура ПІІ сприяє подальшої диференціації різних регіонів України за рівнем розвиток, сприяючи збільшенню розриву в розвитку між найбільш розвитими областями про відстаючі регіонами. Особливо виділяється в цьому плані Київ і Київська область, що “відбирають” практично половину інвестицій, що спрямовані в країну.

2.3 Проблеми в сфері фінансів

У 2001 році тривали ті тенденції щодо ремонетизації товарно-грошового обігу, які почалися у 1997 році (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Показники динаміки розвитку грошово-кредитної сфери в Україні
у