2000 року, а протягом 2001 року спостерігалися суттєві коливання реальної процентної ставки по кредитах комерційних банків. Це дуже негативно вплинуло на попит на кредитні ресурси, особливо - довгострокового призначення. З нашої точки зору, одним з визначальних чинників підтримання високої реальної процентної ставки є постійне збільшення попиту на гроші на тлі обмежених темпів збільшення грошової пропозиції. За таких умов динаміка процентної ставки диктується не величиною дохідності капіталу, а ступенем нагальності трансакційного попиту. Про це, зокрема, свідчить той факт, що на тлі загального зниження вартості кредитних ресурсів кредит овернайт та міжбанківський кредит подорожчали з початку року у середньому на 10 процентних пунктів.
Якщо відношення середньої процентної ставки по кредитах комерційних банків до фактичної ставки рефінансування у 2000 році складало 1,115, то у жовтні 2001 році – 1,352. Це відбувається внаслідок незначних обсягів рефінансування комбанків кредитними ресурсами НБУ, що не дозволяє обліковій ставці виконувати роль ефективного макроекономічного регулятора. Частка централізованих кредитних ресурсів НБУ в кредитах комерційних банків скоротилася з 2,3 до 2 % (у 1997 році – 11,3 %, 1998 – 5,7 %, 1999 – 4,2 %) Сучасні проблеми економічного розвитку України: Матеріали Круглого столу (7 липня 1999 р.)/ Відп. ред. С.І.Пирожков, Б.В.Губський, А.І.Сухоруков. - К.: Національний інститут українсько-російських відносин при Раді національної безпеки та оборони України, 1999. - 80 с.. Отже, через недостатній платоспроможний попит на кредитні ресурси банки знайшли можливість забезпечити зростання обсягів кредитування за рахунок децентралізованих джерел, і рефінансування комбанків не лише не виступило (як це планувалося наприкінці 2000 року) засобом збільшення грошової пропозиції, але й відіграло обмежуючу роль. Зокрема, за 2001 рік обсяги рефінансування комерційних банків склали 2,5 млрд. гривень. Водночас, мобілізація коштів комбанків через інструменти НБУ становила за цей же період 7,9 млрд. гривень.
Привертає увагу і недостатня еластичність процентної ставки по кредитах комбанків до приросту споживчих цін. У 2000 році їх співвідношення складало 1,279, у 2001 році – 6,136. Це свідчить про невпевненість банків у сталості низького рівня інфляції, а також те, що важливий вплив на вартість кредитування справляє надійність позичальників, яка сьогодні залишає бажати кращого.
Високі ризики банківського кредитування відбиваються на значній різниці між кредитними та депозитними відсотками, яка у 2000 році становила 2,97 разу (відповідно 33 і 11,1 %), а у жовтні 2001 року – 2,09 разу (23, і 11,4 %). Хоча суттєве скорочення цієї різниці протягом 2001 року є ознакою проведення банками більш активної політики щодо залучення депозитів. У 2001 році уперше відбувся перехід до позитивної величини реальної ставки по депозитах. Загалом, кошти на рахунках підприємств, організацій і населення за 10 місяців 2001 року зросли на 26,5 % (від 18585 до 23502 млн. гривень), в тому числі кошти населення – на 44,8 % (від 6581 до 9532 млн. гривень).
У загальній сумі заощаджень населення в комерційних банках питома вага вкладів до запитання на 1.12.2001 р. склала 26,7 % (2713 млн. гривень), а строкових – 73,3 %, або 7461 млн. гривень (з них лише 21-22 % - довгострокові).
Незважаючи на певну активізацію кредитування, кредитна політика комерційних банків залишається недосконалою. Відношення обсягу наданих кредитів до ВВП (12,5 % на 1.11.2001 р.) свідчить про гострий дефіцит кредитних ресурсів в економіці.
Недосконалою залишається й структура наданих кредитів. У загальному обсязі заборгованості за кредитами, наданими в реальний сектор економіки, більшу частку, 80,9 %, займали залишки заборгованості за короткостроковими кредитами. Їхній обсяг на 1.10.2001 р. склав 20999 млн. гривень. Залишки заборгованості за довгостроковими кредитами хоча й зросли на 44,6 % порівняно з початком року, склавши 4948 млн. гривень але їхня частка у загальному обсязі заборгованості за кредитами склала всього 19,1 %. При цьому, з цієї суми лише 30,4 % (1505 млн. гривень було надано промисловим підприємствам і 5,3 % (262 млн. гривень) - підприємствам сільського господарства.
Динаміка попиту на довгострокові кредити фактично відображає попит на інвестиційні ресурси, тобто є одним із непрямих індикаторів стану інвестиційного клімату в країні. Чинниками збільшення обсягів довгострокового кредитування стали: підвищення платоспроможності багатьох суб’єктів господарювання, насамперед - зайнятих у виробництві експортної продукції; збільшення господарських оборотів завдяки зростанню внутрішнього попиту; стабілізація курсу гривні та передбачуваність темпів інфляції на середньостроковий період, що зменшило ризиковість інвестиційних проектів тощо. Проте, попри позитивні тенденції, обсяги довгострокового кредитування суб’єктів господарювання залишаються недостатніми.
Незацікавленість комерційних банків у кредитуванні інвестиційних проектів підтверджується й галузевою структурою наданих кредитів. Кредитування здійснюється головним чином під поповнення оборотних коштів, а перевага при кредитуванні реального сектора економіки надається галузям, які, насамперед, забезпечують своєчасне повернення кредитів, надійні гарантії та високу дохідність операцій. Найбільшими обсяги залишків заборгованості за кредитами були у промисловості та торгівлі і громадському харчуванні. Їх питома вага на 1.10.2001 р. становила, відповідно, 35,7 % та 32,8 % від загального обсягу заборгованості за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності, і лише 9,2 % - у сільському господарстві. Загалом, за даними Ради НБУ, частка кредитів в інвестиційну діяльність підприємств у загальній сумі кредитів, наданих суб’єктам господарювання, станом на 1 вересня 2001 року складала 4,3 % (1012,4 млн. гривень), що на 1,7 процентних пункти менше, ніж на початку року.
Перелічені недоліки в діяльності банківської системи є наслідком як обмежувальної політики НБУ, так і невиконання Урядом і Національним банком положення Указу Президента