Неважко помітити, що чинники недонадходження податкових платежів фактично співпадають із чинниками збільшення споживчого та інвестиційного попиту та активізації експортної діяльності, які, власне, забезпечили економічне зростання 2001 року. Відтак це дає підстави для висновку про загострення конфлікту між потребами бюджетної консолідації та стимулювання економічного зростання. Недостатні темпи зростання внутрішнього попиту при зменшенні обсягів експорту та збереженні кризи ліквідних ресурсів підприємств ведуть до зниження спроможності українських підприємств до сплати податків.

2.5 Проблема взаємних неплатежів

Тривожною тенденцією стало продовження зростання обсягів платіжної кризи в Україні. Так, за 10 місяців дебіторська заборгованість між підприємствами і організаціями України зросла на 15,8 %, кредиторська - на 7,9 % (табл. 2.3). Характерно, що найвищими темпи зростання кредиторської заборгованості між підприємствами були у лютому, березні та травні 2001 року (1,2, 2,3 та 1,5 % відповідно). Загалом за ці три місяці вона зросла на 11,2 млрд. гривень, або майже 25 % виробленого за цей період ВВП. З травня темпи зростання заборгованості суттєво знизилися. За травень-серпень вона збільшилася лише на 900 млн. гривень. Проте у серпні тенденція до зростання заборгованості відновилася: приріст за місяць склав 1,6 млрд. гривень, або 8,2 % ВВП серпня. Частка простроченої кредиторської заборгованості станом на 1 листопада становила 42,5 % від її загальної величини.

Важливо відзначити, що, при зростанні загальної кредиторської заборгованості на 17,7 млрд. гривень (а із внутрішніх розрахунків - на 27,3 млрд.), заборгованість перед державним бюджетом зменшилася на 8,5 млрд. гривень. Слід зауважити й те, що динаміка зростання заборгованості по місяцях є обернено пропорційною до динаміки виконання плану податкових надходжень до бюджету.

Таблиця 2.3

Дебіторська та кредиторська заборгованість між підприємствами
та установами України, млн. грн.

Дебіторська заборгованість   |

На 1.01.2001 р. | На 1.11.2001 р. | Зміна

Між підприємствами
та установами України | 178176,6 | 206387,4 | 28210,8

у тому числі:   

За товари, роботи, послуги | 132161,9 | 124759,7 | -7402,2

За векселями | 10559 | 10066,4 | -492,6

З бюджетом | 4987,3 | 7218,5 | 2231,2

Із внутрішніх розрахунків | 6379,2 | 35004,2 | 28625

Інша поточна заборгованість | 24089,2 | 29338,6 | 5249,4

Продовження табл.2.3

Кредиторська заборгованість   |

На 1.01.2001 | На 1.11.2001 | Зміна

Між підприємствами
та установами України | 222431,7 | 240103,1 | 17671,4

у тому числі:   

За товари, роботи, послуги | 136316,9 | 130972,7 | -5344,2

За векселями | 16984,9 | 19065,8 | 2080,9

З бюджетом | 21148,4 | 12664,3 | -8484,1

Із внутрішніх розрахунків | 8417,3 | 35713,5 | 27296,2

Зі страхування | 4441 | 2883,0 | -1558

З оплати праці | 6286,5 | 5214,5 | -1072

Інша поточна заборгованість | 28836,7 | 33589,3 | 4752,6

Така динаміка платіжної кризи засвідчує вельми незначний позитивний вплив економічного зростання на поліпшення фінансового становища підприємств, недостатнє поширення економічного пожвавлення на мікрорівні та збереження структурних диспропорцій у платоспроможності підприємств.

Між тим, збереження гостроти платіжної кризи перешкоджає збалансованому розвитку ринкових механізмів господарювання та структурної перебудови в Україні. Яскравим прикладом стала ситуація, що склалася у квітні 2001 року щодо так званої “тіньової приватизації” “Луганськобленерго”, “Донецькобленерго”, “Донбасенерго” та СП “Росава”. Користуючись цілком законними вимогами щодо майнової відповідальності по боргах цих підприємств, підтриманими, до речі, державним спеціалізованим підприємством “Укрспецюст”, та недосконалістю методик оцінки майна, їхні кредитори зробили спробу здобути над ними контроль. При цьому, зокрема, при реальній (очевидно, балансовій) вартості “Донбасенерго” 1100 млн. гривень судовий виконавець “Укрспецюсту” оцінив компанію в 260 млн. гривень. Лише завдяки втручанню Генеральної прокуратури України зазначені процеси вдалося припинити. Проте вони стали вагомим доказом того факту, що без радикального вирішення проблеми платіжної кризи в Україні запровадження повноцінних механізмів банкрутства, майнової відповідальності та платіжної дисципліни просто неможливе

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНІ

В цілому основні причини кризи виробництва досить тісно взаємозв'язані, становлять складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Вирішення цього комплексу проблем з метою розвитку виробництва пере-дбачає реалізацію заходів двох напрямів: стратегічного і тактичного Лукінов І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України. // Економіка України, 2001. - №6,- ст.4-7..

Стратегічний включає заходи тривалого характеру щодо вдоскона-лення організації економічної системи держави на основі вирішення теоретичних і практичних питань цієї складної проблеми із застосуванням усього інструментарію економічних досліджень: імітаційного та математичного моделювання, економічного експериментування і прогнозування, експерт-них методів та статистичного аналізу тощо. Нині економічні дослідження слід розглядати, як найпріоритетніші, враховуючи надто загрозливу ситуа-цію системної соціально-економічної кризи в країні та настійну необхід-ність якнайповнішого наукового забезпечення процесів реформування. По-трібно грунтовніше визначити пріоритети реформування. Дедалі більше науковців і спеціалістів приходять до висновку, що визначальною є ефективна трансформація організації економічної системи, формування ринкової інфраструктури. У стратегічному плані розв'язання проблеми піднесення виробничої сфери треба здійснювати при оптимальному поєднанні великого, середнього і малого бізнесу.

Тактичний напрям заходів повинен мати характер форсованих і чітко керованих впливів щодо подолання затяжної кризи виробничої сфери в умовах практичної відсутності інвестицій. Підвищення ефективності управ-ління проявляється як об'єктивний закон для будь-якої соціальної організа-ції. Крім того, серед основних шляхів подолання кризи виробництва слід назвати й такі, що тісно пов'язані між собою, як створення в економіці мо-тиваційного механізму піднесення виробництва та суттєве підвищення су-купного попиту на продукцію вітчизняного виробництва.

Підвищення ефективності державного управління економікою має реалізуватися в таких взаємозв'язаних напрямах: —

активізація управління розвитком конкуренції. Держава повинна не тільки сприяти шляхом антимонопольного законодавства розвиткові конкуренції,