Оскільки зміна обсягів випуску продукції в умовах чистої монополії призводить до зміни ціни товару, крива попиту на продукцію фірми має від’ємний нахил (Рис.1.2).

Очевидно, що при збільшенні обсягів виробництва валовий дохід збільшиться на величину доходу від реалізації додаткової одиниці товару (рівну ціні товару), але разом з тим зменшиться на величину зниження ціни реалізації всіх інших одиниць товару:

MR = TR(Qпоч +1) - TR(Qпоч) = (P2 * (Qпоч +1)) - (P1 * Qпоч) = = P2 + (P2 - P1)* Qпоч

Відомо, що P2 < P1

MR = P2 + (P2 - P1)* Qпоч < P2 = AR2 (т. як. AR2 = TR2/Q =

= (P2 * Q)/Q = P2)

тобто MR < AR = P

Отже, в умовах чистої монополії ціна не являється заданою величиною. Для виробника це означає, що кількість виробленої продукції оберенено пропорційна до можливої ціни реалізації (Рис. 2).

Сукупна виручка TR = Q*p, де Q- обсяг реалізації;

Р –ціна.

Сукупна виручка буде максимальною, якщо MR =0,

Де MR – гранична виручка.

Якщо попит представлений лінійною функцією:

D(p) = d – p, то TR = d*p-p2

Тоді:

.

Тобто ціна, яка забезпечує максимальну сукупну виручку, має бути така, що забезпечує рівність граничної виручки нулю. Визначається вона з функції попиту на продукцію монополіста.

Якщо функція попиту нелінійна, тоді така ціна буде визначатися з умови:

.

Розв’язавши це рівняння можна знайти ціну.

Оптимум споживача і його змінення під впливом збільшення доходу і
зниження ціни одного з товарів, що купується.

Визначальними факторами споживчого поводження служать
переваги споживачів, їхні доходи (бюджети) і ціни на товари

Споживча перевага заснована на порівнянні визначеного асортиментного набору споживчих товарів і послуг з погляду їхньої корисності.

При цьому мається на увазі раціональне поводження кожного споживача. Це означає, що кожен споживач має свою індивідуальну шкалу переваг і реалізуючи її, при своєму обмеженому доході, прагне досягти максимально можливого ступеня задоволення (корисності).

Ситуація, у якій споживач не може збільшити загальну корисність, одержувану при даному бюджеті, витрачаючи менше грошей на покупку одного блага і більше - на покупку іншого, називається споживчою рівновагою.

Раціональність поводження споживача полягає в тім, що на свій грошовий доход він буде прагнути придбати такий набір товарів (послуг), який би максимально задовольняв його потребам, перевагам і складав би для нього найвищу корисність. Це можливо при дотриманні правила (принципу) максимізації корисності. Суть його така: здобуваючи набір товарів (послуг), кожен споживач повинний розподілити свій грошовий доход таким чином, щоб корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання того чи іншого товару (послуги), була однаковою.

Математично даний принцип може бути представлений рівнянням,
що носить універсальний характер:

де МИх - гранична корисність одиниці товару х;

Рх - ціна товару х;

Миу - гранична корисність одиниці товару у;

Ру - ціна товару у.

Права частина рівняння відбиває співвідношення цін двох товарів,
що не залежать від поводження окремого покупця.

Ліва частина - суб'єктивні оцінки окремого покупця про
граничну корисність товарів х і у.

Розвиток теорії споживчого поводження лягло в основу створення в економічній науці концепції "бюджетних ліній і кривих байдужностей".

Дана концепція розглядає поводження споживача з двох

сторін:

- з погляду обмеженості доходу споживача;

- з погляду його бажання мати з наявного набору товарів
кожен, котрий йому представляється рівноцінним.

В основі даного методу лежить геометричне сполучення двох
типів кривих: бюджетної лінії і кривих байдужностей.

Бюджетна лінія - лінія, що є геометричним місцем розташування комбінацій кількостей товарів, що можуть бути куплені на заданий бюджет. Таким чином, бюджетна лінія ставить межі індивідуальному споживанню.

Лінія (ab) - бюджетна лінія, що показує, яке кількість
продуктів харчування й одяги купить споживач, що має

фіксований доход (З) (Рис. 2.1).

Лінія (cd) - нова бюджетна лінія, що показує нову
кількість продуктів харчування й одяги, що купить споживач при
зниженні його доходу до рівня C1.

Лінія (uh) - нова бюджетна лінія при збільшенні Доходу

споживача до рівня С2.

Для будь-яких крапок координатної площини, розташованих нижче
бюджетної лінії (ki), комбінації набору одиниць одягу і продуктів
харчування досяжні, якщо даний споживач буде витрачати свій бюджет

(C1C2C3) не цілком.

Усі точки, розташовані вище бюджетних ліній (m), свідчать про те, що на придбання даного набору товарів витрачаються більші суми, чим C1, C2, С3.

Рис.2.1. Вплив доходів споживача на вибір товарів

Таким чином, можна сказати, що зниження доходу споживача
за умови, що ціни на товари залишаються незмінними, приводить до
паралельного зсуву бюджетної лінії вниз і, навпаки, ріст доходу зміщає бюджетну лінію нагору. Якщо доход і ціни одночасно пропорційно зростуть (понизяться), положення бюджетної лінії залишиться незмінним.

Останнє має реальне застосування при індексації доходів у
зв'язку з інфляційним підвищенням цін з метою збереження
добробуту споживачів.

Ситуація, при якій відбувається відносна зміна цін на
товари, змінює кут нахилу бюджетної лінії.

Бюджетні лінії показують можливість покупки того чи іншого
товару споживачем при сформованому рівні доходу, але не враховують при цьому бажання самих споживачів. Останні відбивають переваги споживачів і досліджуються за допомогою кривої байдужності.

Припустимо, що покупцеві запропоновано вказати кількість товару х, які він згоден придбати при зміні ціни на