У аналізі застосовуються угруповання основних фондів по регіонах, по секторах економічної діяльності і галузям, по формах власності.

Для урахування основних фондів у грошовому вираженні застосовують такі види їхньої оцінки:

1) Повна початкова вартість - фактична вартість запровадження в дію об'єктів основних фондів. Виражає фактичні грошові витрати на зведення будинків, споруджень і на придбання, доставку до місця призначення, установку (включаючи устрій фундаментів, опор) і монтаж машин, устаткування й інших видів основних фондів у цінах, що діяли в період будівництва або на момент придбання цих об'єктів.

2) Повна відбудовна вартість визначається витратами на відтворення нових основних фондів і враховується при їхній переоцінці, виходячи з реально сформованих умов відтворення основних фондів: договірних цін і кошторисних розцінок на проведення будівельно-монтажних робіт, оптових цін на будівельні матеріали, паливо, енергію, машини, устаткування і т.п., транспортних тарифів і т.д.

3) Залишкова початкова вартість основних фондів - це вартість основних фондів на даний момент за відрахуванням суми зносу, що утворилася до цього моменту. Залишкова початкова вартість змінюється в міру зносу об'єктів основних фондів, а також у зв'язку з їхнім розширенням, модернізацією, реконструкцією.

4) Відбудовна вартість за відрахуванням зносу (залишкова відбудовна вартість) - вартість основних фондів, не перенесена на створений продукт. Визначається за результатами переоцінки основних фондів як різниця між повною відбудовною вартістю основних фондів і грошовою оцінкою зносу, за даними бухгалтерського обліку.

Знос і амортизація основних фондів

У процесі функціонування основних фондів відбувається їх знос: фізичний і моральний. Фізичний знос відбувається в результаті експлуатації основних фондів і під впливом природних умов. Моральний знос відбувається в результаті науково-технічного прогресу. Виділяють два види морального зносу:

1) Моральний знос першого виду, наступає внаслідок здешевлення виробництва чинних основних фондів за рахунок росту продуктивності праці в галузях, що роблять засоби праці.

2) Моральний знос другого виду наступає в результаті створення нових, більш зроблених засобів праці, що перевершують по своїх техніко-економічних параметрах чинні основні фонди.

2.2. Природні ресурси як складова зростання національного багатства

Статистика навколишнього середовища вивчає процеси взаємодії людини з навколишнім природним середовищем і проблеми, пов'язані зі зберіганням, відновленням і поліпшенням якості навколишнього середовища.

Навколишнє природне середовище - це сукупність природних компонентів, що роблять вплив на якість життя, умови життєдіяльності і стан здоров'я людини. Компонентами навколишнього середовища є атмосферне повітря, води, ґрунти, надра, тваринний і рослинний світ.

Компоненти навколишнього природного середовища, що можуть бути прив’язані до процесу суспільного виробництва, відносяться до природних ресурсів. В даний час до природних ресурсів практично можна віднести всі компоненти навколишнього природного середовища.

У складі національного багатства природні ресурси враховуються як невиробничі активи.

До задач статистики природних ресурсів ставляться: розробка системи показників, що характеризують наявність, стан і використання природних ресурсів; аналіз впливу людини на навколишнє середовище; характеристика природоохоронних заходів і оцінка їхньої ефективності; визначення розміру витрат екологічного призначення і їхньої ефективності; аналіз впливу зміненою діяльністю людини природного середовища на самого людину й умови його життя; факторний аналіз динаміки процесів, що відбуваються в природному середовищі.

У статистичному аналізі важливе значення має угруповання природних ресурсів.

Всі природні ресурси діляться на практично невичерпні (сонячна енергія й ін.) і що вичерпуються. По ознаці відновлюваності природні ресурси, які вичерпаються групуються на поновлювані і непоновлювані.

До поновлюваних відносяться вода, повітря, родючі ґрунти, тваринний і рослинний світ.

Поновлення природних ресурсів визначає можливості участі в цьому процесі людини. За цією ознакою варто виділити: а) природні ресурси, тобто дарунки природи, що відносяться до невиробничих активів; б) створені людиною елементи природного середовища, відносяться до зроблених активів.

Урахування природних ресурсів здійснюється тільки в натуральному вираженні. Дані статистичного урахування є базою для створення кадастрів природних ресурсів (земельного, лісового, водяного кадастрів).

Статистика природних ресурсів вивчає земельний фонд, запаси корисних копалин, поверхневих і підземних вод.

Земельний фонд країни (регіону) подає всю земельну площу, включаючи внутрішні води. Статистика визначає розмір площі, склад, структуру і динаміку земельного фонду.

У залежності від господарського використання і цільового призначення виділяють:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі спеціального (несільськогосподарського) призначення: землі під населеними пунктами, об'єктами промисловості, транспорту і т.д.;

3) державний водяний фонд;

4) державний лісовий фонд;

5) заповідні, курортні і т.п. землі;

6) землі державного запасу.

Аналіз землі сільськогосподарського призначення здійснюється по угіддях:

- орні угіддя;

- сіножаті;

- пасовища;

- багаторічні насадження (плодово-ягідні, виноградники, технічні і кормові культури).

Здійснюється також угруповання землі сільськогосподарського призначення по якості, по стану, по землекористувачах; широко застосовуються комбінаційні угруповання.

Лісовий фонд - частина території країни (регіону), зайнята лісом, а також незайнята їм, але призначена для потреб лісового господарства. До складу лісового фонду входять і не лісні площі - це землі, зайняті ріллями, що знаходяться у лісах, сіножатями, пасовищами, водами, дорогами, просіками, канавами, садибами; площами боліт, пісків, ярів, крутих схилів і ін., не дуже використовувані в лісовому господарстві.

Для характеристики лісових ресурсів застосовуються такі угруповання лісів: а) по народногосподарському значенню і виконуваним функціям - розподіляються на три групи:

I група - ліси, що виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні й оздоровчі функції, наприклад, зелені зони навколо міст;

II