коригування розподілу доходів і майна (дистрибутивна функція);

підтримання високого рівня зайнятості за достатньої стабільності цін (стабілізаційна функція). Джерело: Основи економічної теорії: політекономічний аспект./ Під ред. Г.Н.Климко, В.П.Нестеренко. К:Вища школа. – Знання, 1997. – 743 с., с.377

Доцільно виділити ще одну функцію фінансів — контролюючу. Так, основним об'єктом контролю з боку держави за фінансами суб'єктів господарювання є додержання останніми встановлених правил списання витрат на собівартість реалізованої продукції, а також облік власних коштів (майна) і фінансових ре-зультатів як об'єктів оподаткування.

Як бачимо, сутність фінансів виявляються в їхніх функціях, які є зовнішнім проявом властивостей або способом вираження сутності якого-небудь об'єкта у визначеній системі відносин. Функції фінансів є завжди похідними від сутності виробничих відносин, що вони виражають і показують яким образом реалізується суспільне призначення цієї економічної категорії. Об'єктивні передумови цілеспрямованого використання фінансів у суспільному відтворенні утримуються в їхніх функціях розподільній і контрольній, здійснюваних ними одночасно.

Сутність розподільної функції фінансів полягає в забезпеченні кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами, використовуваними у формі грошових фондів спеціального цільового призначення. Ця функція дозволяє формувати фінансові ресурси і цільові грошові фонди відповідно до потреб розвитку суспільного виробництва в цілому й окремих його структурних підрозділів. Финансы и кредит: Учебное пособие для вузов.// Под общей редакцией члена-коррорреспондента НАН Украины, доктора экономических наук, профессора А.И.Амоши. — Донецк: ДонГТУ, 1998 г.. — с., с.8-9

Об'єктами дії розподільної функції фінансів виступають вартість валового суспільного продукту, вираженого в грошовій формі і частина національного багатства, також у грошовій формі. За допомогою цієї функції здійснюється первинний розподіл знову створеної вартості і формування на її основі первинних доходів.

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні і фізичні особи (держава, підприємства, об'єднання, організації, установи і громадяни), що є учасниками відтворювального процесу, у яких формуються фонди цільового призначення. Фінанси, беручи участь у розподільному процесі як на первинному етапі розподілу вартості суспільного продукту, так і при його перерозподілі, охоплюють усі рівні управління економікою: державний, територіальний і місцевий. Фінансовий розподіл унаслідок своєї багатоступенчатости підрозділяється на внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий і міжтериторіальний. Ці види розподілу обслуговуються різними ланками фінансової системи:

внутрішньогосподарський - фінансами підприємств;

внутрішньогалузевий - фінансами підприємств, комплексів, асоціацій;

міжгалузевий і територіальний - державним бюджетом і позабюджетними фондами.

Для посилення фінансового впливу на економіку необхідно постійного удосконалювати розподільний механізм фінансів.

Фінанси, пов'язані з рухом вартості суспільного продукту, вираженої в грошовій формі, мають властивість кількісно відображати хід відтворювального процесу, як у цілому, так і в окремих його частинах, "сигналізуючи" про те, як складаються пропорції розподілу. Ця властивість фінансів виявляється в контрольній функції.

Основу контрольної функції складає рух фінансових ресурсів у фондовій і не фондовій формах. Пронизуючи все суспільне виробництво, усі його форми і підрозділи, фінанси виступають універсальним знаряддям контролю з боку суспільства за виробництвом, розподілом і обігом сукупного суспільного продукту. Завдяки контрольній функції фінансів, суспільство має відомості про те, як складаються пропорції в розподілі коштів, наскільки вчасно надходять фінансові ресурси в розпорядження різних суб'єктів господарювання, чи ощадливо вони ними використовуються.

За допомогою розподільної функції фінансів здійснюється відшкодування вартості спожитих засобів виробництва й формування різних видів доходів (прибутку і нарахувань на соціальне страхування) формування фондів цільового призначення, необхідних для задоволення потреб виробництва і матеріального стимулювання працюючих. Створювані за допомогою цієї функції бюджетні резерви, страхові і позабюджетні фонди використовуються для усунення різних диспропорцій на окремих ділянках економіки, забезпечення маневреності у використанні ресурсів. Финансы и кредит: Учебное пособие для вузов.// Под общей редакцией члена-коррорреспондента НАН Украины, доктора экономических наук, профессора А.И.Амоши. — Донецк: ДонГТУ, 1998 г.. — с., с. 13-15

Контрольна і розподільна функції є двома нерозривно пов'язаними сторонами фінансових відносин, що діють у тісній єдності. У реальному житті не існує таких фінансових відносин, що мають тільки розподільний характер і не мають контрольну функцію і навпаки - немає таких фінансових відносин, що, володіючи властивістю контролю, не є розподільними.

На відміну від грошей, що є загальним еквівалентом і приймають участь на всіх стадіях відтворювального процесу, фінанси характеризуються одночасною дією двох своїх функцій (розподільної і фінансової) у рамках однієї стадії відтворювального процесу - розподілу вартості суспільного продукту.

Інструментом реалізації контрольної функції фінансів є фінансова інформація, що існує у вигляді фінансових показників бухгалтерської, статистичної й оперативної звітностей.

Ступінь і глибина реалізації контрольної функції фінансів багато в чому визначається станом фінансової дисципліни в народному господарстві. Фінансова дисципліна полягає в обов'язковому для всіх підприємств, організацій, установ і посадових осіб порядку ведення фінансового господарства, дотриманні встановлених норм і правил, виконанні фінансових зобов'язань і наданні достовірної фінансової (і будь-який іншої) інформації.

Дотримання вимог фінансової дисципліни є обов'язковою і невід'ємною умовою ефективного функціонування фінансів у структурних підрозділах матеріального виробництва і невиробничої сфери.

У залежності від виду суб'єкта господарської діяльності, розрізняють наступні види фінансового контролю в народному господарстві:

загальнодержавний (позавідомчий контроль);

внутрішньогосподарський фінансовий контроль;

суспільний фінансовий контроль;

незалежний фінансовий контроль.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюється органами державної влади і управління. Контролю підлягають об'єкти незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості.

Відомчий фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні відділи міністерств, відомств. Ці органи здійснюють перевірку фінансово-господарської діяльності підвідомчих підприємств і установ.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль проводиться фінансовими службами підприємств і установ (бухгалтеріями, фінансовими відділами). До їхніх функцій входить перевірка виробничої і фінансової діяльності підприємств і їхніх структурних