Суспільний фінансовий контроль виконують окремі фізичні особи на добровільних засадах.

Незалежний фінансовий контроль здійснюється аудиторськими фірмами і службами. Об'єктом даного контролю є діяльність всіх економічних суб'єктів.

Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується пропорціями мобілізуємих фінансових ресурсів.

Якісний вплив відзначається впливом фінансів на матеріальні інтереси учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин.

Можливості кількісного впливу на суспільне виробництво визначається обсягом мобілізуємих і фінансових ресурсів, що розподіляються. Змінюючи розміри фінансових ресурсів, що залишаються в розпорядженні суб'єктів господарювання, встановлюючи напрямки найбільш ефективного вкладення засобів, домагаючись розподілу фінансових ресурсів відповідно до оголошених пріоритетів, суспільство може впливати на розвиток виробництва в потрібному напрямку. Саме величина фінансових ресурсів і напрямку їхнього використання можуть впливати на рівень технічної оснащеності підприємства, на оптимальні пропорції розподілу додаткових засобів виробництва за умови оптової торгівлі ними.

Фінансове забезпечення відтворювального процесу - це покриття відтворювальних витрат за рахунок фінансових ресурсів, акумулюємих суб'єктами господарювання і державою. Формуються фінансові ресурси у всіх підрозділах суспільного виробництва, потім відбувається їхній розподіл і цілеспрямоване використання через грошові фонди цільового призначення. Обсяг і структура фінансових ресурсів безпосередньо пов'язані з рівнем розвитку виробництва і його ефективністю. Чим більше масштаби виробництва і вище його ефективність, тим більше розміри мобілізуємих і використовуваних фінансових засобів, які будучи інвестовані у виробництво, створюють передумови для його росту й удосконалювання.

У формуванні фінансових ресурсів беруть участь всі елементи вартості валового суспільного продукту, але основним джерелом є національний доход, причому, головним чином, та його частина, що представлена чистим доходом. Саме зростання чистого доходу й основної його фінансової форми - прибутку обумовлює високі або низькі темпи росту фінансових ресурсів. Крім вартості валового внутрішнього продукту важливим джерелом фінансових ресурсів є доходи від зовнішньоекономічної діяльності, за умови ефективної її організації.

Фінансові ресурси формуються також за рахунок частини національного багатства, що залучається до господарського обороту. Для формування фінансових ресурсів можуть використовуватися позикові і залучені засоби (кредити банку; кредиторська заборгованість; засоби, отримані від випуску акцій і облігацій і ін.).

Фінансові ресурси необхідні насамперед суб'єктам господарювання. У них формуються децентралізовані фінансові ресурси, використовувані на надання різних послуг по розширенню виробництва і задоволенню соціально-культурних потреб працюючих. Утворені за рахунок децентралізованих фінансових ресурсів цільові грошові фонди направляються на капітальні вкладення, збільшення оборотних коштів, фінансування науково-технічних досягнень, проведення природоохоронних заходів, забезпечення потреб соціального характеру. Застосування перерахованих фінансових ресурсів дозволяє забезпечити коштами відтворювальний процес на мікрорівні.

Потреби суспільного виробництва і відтворення на макрорівні забезпечуються за рахунок централізованих фінансових ресурсів. Формами використання цих ресурсів є бюджетні і позабюджетні фонди, засоби яких направляються на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурних заходів, забезпечення потреб оборони і управління. Використання централізованих фінансових ресурсів має галузеву і цільову спрямованість, що дозволяє точно враховувати об'єкти державного фінансування і вчасно забезпечувати їх необхідними коштами.

2. Фінансова система України та її елементи

2.1 Структура фінансової системи України

Графічно, схема структури фінансової системи України приводиться в додатку 1.

Структура фінансової системи країни включає в себе такі скла-дові:

1. Державні фінанси — головний елемент в структурі фінансо-вої системи. Це система грошових фондів, що знаходяться в розпо-рядженні держави і призначені для фінансового забезпечення влас-тивих їй функцій (управління народним господарством, утримання законодавчої та виконавчої влади, оборона, охорона законності та правопорядку, розвиток фундаментальної науки, космічні дослі-дження, охорона природи, структурна перебудова економіки тощо). За рахунок централізованих джерел фінансуються витрати на ви-рівнювання соціальної забезпеченості регіонів. Державні фінанси охоплюють також відповідні механізми мобілізації ресурсів та їх зосередження в державі. Так, основним механізмом мобілізації фі-нансових ресурсів в державний бюджет є податкова система.

2. Фінанси областей (регіонів) та органів місцевого самовряду-вання. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються витра-ти по розв'язанню проблем місцевого рівня. Джерелами місцевих доходів є: кошти від приватизації, орендна плата, дивіденди від під-приємницької діяльності, місцеві податки. Так, прибутковий по-даток з громадян повністю передається до бюджетів за місцем їх проживання. В розмірі 100 відсотків до місцевих бюджетів базового рівня передаються всі місцеві податки і збори. Відрахування від загальнодержавних податків і зборів до бюджетів областей здійсню-ють на основі стабільних (затверджених) нормативів.

Тим областям (регіонам), в яких доходна частина не перекриває мінімальних потреб по витратах, надаються дотації, субвенції або субсидії. При цьому норматив дотації передбачено у відсотках, а субсидії та субвенції — в грошових одиницях. Субвенції надаються переважній більшості регіонів України.

У результаті децентралізації фінансової системи, що здійсню-ється в Україні, основний обсяг соціальних витрат переноситься на місцевий та регіональний рівні.

Фінансові ресурси регіонів визначаються виробленим в розра-хунку на душу населення національним доходом, оскільки фінан-сові надходження забезпечуються насамперед з доходів економіч-них суб'єктів. Потребу у фінансових ресурсах регіонів розрахову-ють на основі фактичного рівня витрат. У той же час існують суб'єк-тивні відмінності в розмірах, території, географічному положенні, кліматі, економічній структурі регіонів. Фактичні витрати, з одного боку, можуть не охоплювати завдань, які не розв'язуються через відсутність коштів, а з іншого — вони можуть зростати при неекономічних або просто марнотратних витратах. Крім того, за рівнем витрат не можна визначити, наскільки жителі регіону забезпечені суспільними благами. Основи економічної теорії: політекономічний аспект./ Під ред. Г.Н.Климко, В.П.Нестеренко. К:Вища школа. – Знання, 1997. – 743 с., с.374

3. Фінанси суб'єктів господарювання, які становлять систему від-носин, що виникають у процесі господарської діяльності у зв'язку з формуванням і використанням грошових фондів (у тому числі за