здійснюється за допомогою обігу на фінансовому ринку цінних паперів. Цінним папером визнається документ, що засвідчує майнове право власника папера при її пред'явленні. Цінні папери обов'язково повинні містити передбачені законом реквізити: номінальну ціну, термін обігу на ринку, спосіб погашення, фіскальний режим і т.д.
Використовувані на фінансовому ринку цінні папери за характером поділяються на дві групи - боргові і дольові.
Боргові цінні папери відрізняються звичайно твердо фіксованою процентною ставкою і зобов'язанням виплатити капітальну суму боргу на визначену дату в майбутньому. Класичним прикладом цього цінного папера є облігація.
Дольові цінні папери представляють безпосередню долю їхнього власника (власника) у реальній власності. Прикладом є акція, що засвідчує право її власника (акціонера) на одержання частини прибутку підприємства у вигляді дивідендів і на частину майна, що залишається після ліквідації підприємства.
На основі цих двох основних типів цінних паперів може бути утворена велика кількість похідних або так званих "гібридних" фінансових документів. Поряд з акціями й облігаціями до цінних паперів відносяться: казначейські зобов'язання, векселі, ощадні сертифікати й інші документи. Ці документи можуть бути пред'явницькими або іменними. Порядок і умови випуску і обігу цінних паперів визначаються законодавством країни. Організації, відповідальні за практичне виконання цих законодавчих актів, як правило, підзвітні парламенту країни.
Фінансові ринки підрозділяються на первинні, пов'язані з випуском нових цінних паперів, і вторинні, де здійснюється перепродаж цінних паперів. Важливість перепродажу заснована на тому, що первісний інвестор вільний у своєму праві володіти і розпоряджатися цінними паперами і може перепродати їх іншому інвестору.
Суб'єктами первинних фінансових ринків поряд зі зберігачами й інвесторами є емітенти. До них відносяться, з одного боку, юридичні особи, що є суб'єктами господарювання і прагнуть одержати додаткові фінансові ресурси для інвестування їх у витрати по розширенню виробництва, відновленню його матеріально-технічної бази, а з іншого боку - органи державної влади різного рівня, що випускають в обіг цінні папери, позики, платіжно-розрахункові документи для покриття частини державних витрат.
Посередницькі функції взаємодії між емітентами й інвесторами виконують спеціальні торговельні контори - брокерські і дилерські фірми.
Брокерська фірма, маючи право юридичної особи, діє як посередника по купівлі-продажу цінних паперів, валюти, нерухомості, товарів і послуг на фондових, товарних і валютних біржах, страхових і фрахтових ринках. Брокер при укладенні угод, діє з доручення і за рахунок клієнтів, одержуючи від них визначену плату або комісійні за згодою сторін або відповідно до встановлюваної біржовим комітетом такси. Серед брокерів виділяються повноважні брокери-приймальники замовлень, що є самостійними підприємцями в рамках брокерської фірми. Це фахівці-універсали, що надають усі види послуг: пошук і залучення нових клієнтів (замовників, покупців); прийом замовлень і відкриття рахунків для клієнтів на біржі; платне консультування; стягування комісійних зборів і внесення сум на рахунки клієнтів. Тільки ці брокери вправі давати кінцеву санкцію на надходження замовлення на біржу, одержавши від продавця і покупця наявний товар, контракт, гарантійний внесок або заставу яку ще називають маржею.
Дилерська фірма спеціалізується на операціях по купівлі-продажу акцій, що вона здійснює на власні засоби.
Метою первинних фінансових ринків є залучення додаткових фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво й інші види витрат.
Вторинні фінансові ринки призначені не для залучення додаткових фінансових ресурсів, а для перерозподілу наявних ресурсів між суб'єктами господарювання відповідно до потреб розширеного відтворення й інших потреб суспільства.
Завдяки фінансовим ринкам здійснюється перерозподіл капіталів між підприємствами і галузями, забезпечуючи фінансування пріоритетних виробничих, науково-технічних і соціальних програм. Первинні і вторинні фінансові ринки тісно взаємопов’язані між собою.
Організаційні структури фінансового ринку включають різні фінансові ланки (фінансово-банківські установи, страхові компанії й ін.), але ключовими серед них є фондові біржі, постійне функціонування яких впливає не тільки на сферу фінансово-кредитних відносин і грошового обігу, але й у цілому на економічний і соціальний розвиток країни. Біржі відіграють значну роль у перерозподілі фінансових ресурсів і ефективному їхньому використанні.
Основними функціями бірж є:
активні операції з продажу і купівлі цінних паперів, де останні виступають як специфічний товар, ціна якого знаходиться під впливом попиту та пропозиції;
надання емітентам цінних паперів додаткових фінансових ресурсів для здійснення невідкладних потреб;
перерозподіл фінансових ресурсів, що дозволяє змінювати структуру суспільного виробництва;
надання зберігачам можливостей використовувати накопичені грошові кошти з найбільшою вигодою для себе.
3. Державний бюджет як центральна ланка фінансової системи
3.1 Сутність державного бюджету і його функції
Бюджет є основним фінансовим планом утворення, розподілу та використання централізованого грошового фонду відповідної території, який затверджується відповідними представницькими органами державної або місцевої влади.
Затверджений у встановленому законом порядку бюджет виступає як основний державний фінансово-плановий акт або основний фінансово-плановий акт місцевого рівня.
Бюджет не просто централізований фонд грошових коштів.
Такий фонд у цілісному виді ніколи не існує, так як по мірі
надходження доходів вони обертаються на покриття передбачених
витрат. Це передбачене обчислення очікуваних доходів і видатків
держави, підприємств, установ, організацій і громадян, іншими
словами бюджет - це основний план утворення та використання фонду грошових коштів.
Бюджет складається з двох взаємопов'язаних частин: доходної, яка містить в собі перелік коштів, що надходять до неї, та видаткової, що об'єднує всі види видатків.
Доходна частина покликана забезпечити передбачені кошторисом видатки.
Видаткова частина відображає напрямки використання акумульованих у бюджеті коштів. При невідповідності доходної частини бюджету видатковій, в сторону її зростання, виникає дефіцит бюджету. Бюджетний дефіцит - це перевищення державних видатків над доходами.
Державний бюджет є центральною ланкою фінансової
системи. Суть бюджету полягає в тому, що він виступає