Економіка підприємства

Зміст

1. Вимірники обсягу продукції

Одиниці виміру - величини, на основі яких порівнюють інші однорідні з ними величини, тобто вимірники, які дають можливість обчислювати різні об'єкти обліку. З цією метою використовують натуральні та вартісні одиниці виміру. При обліку продукції в натуральному виразі застосовують фізичні одиниці виміру: штуки, тонни, кілограми, метри тощо. Натуральний вираз продукції промисловості - вираження обсягу продукції, а також сукупності порівняно однорідних матеріальних благ у фізичних одиницях (кілограмах, метрах, штуках тощо). Облік виготовленої продукції в натуральному виразі здійснює кожне підприємство. Порівняно з номенклатурою обліку продукції на підприємствах перелік видів натуральної продукції в межах галузей, міністерств, відомств значно менший. У народному господарстві загалом облік у натурі проводиться лише з найважливіших видів продукції. Номенклатуру продукції, яка підлягає обліку в натуральному виразі, затверджує Держкомстат України.

Різновидом натуральних одиниць виміру є вимірники відпрацьованого робітниками часу у людино-годинах, часу роботи різних механізмів та устаткування в машино-годинах, а також умовні одиниці виміру. Коли ж виникає потреба обчислення обсягу виробництва різних видів продукції, тоді застосовують вартісні одиниці виміру. На їхній основі визначають індекси фізичного обсягу, динаміку виробництва продукції, собівартість продукції, вартість основних фондів, прибуток та інші показники діяльності підприємств, галузей та народного господарства в цілому.

Результат праці найчастіше виступає в матеріальній формі - у вигляді продукції. Продукція, що виготовляється на підприємстві, на різних стадіях технологічного процесу знаходиться у вигляді незавершеного виробництва, напівфабрикату або готового виробу (продукції). 

Готова продукція - це вироби промислового підприємства, що довершені виробництвом, відповідають державним стандартам або технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю, супроводжуються документами, що засвідчують якість і призначені для реалізації.   

Напівфабрикати - це напівпродукти, технічна обробка яких закінчена в одному з виробництв (цехів) підприємства, але вимагає доробки або переробки в суміжному виробництві (іншому цеху) цього ж підприємства або, що можуть бути передані для подальшої обробки на інші підприємства.   

Незавершене виробництво - це продукція, що не одержала закінченого виду в межах виробництва, а також продукція, не перевірена ОТК і не здана на склад готової продукції.

Продукти праці розпадаються на засоби виробництва (засоби праці і предмети праці) і предмети споживання (продовольчі і непродовольчі товари). 

Планування й облік виробництва продукції здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Вимірниками обсягу продукції в натуральному вираженні є фізичні одиниці (т, шт, м), умовно-натуральні (тисячі умовних банок, умовні аркуші шиферу і штуки цегли) і подвійні натуральні показники (виробництво труб - в т. і м., тканин – м. і кв.м). 

Ступінь задоволення потреб ринку характеризує обсяг товарів визначеної номенклатури й асортименту. 

Номенклатура - це укрупнений перелік продукції, що випускається підприємством, а асортимент - характеризує її склад по видах, типах, сортах і ін. ознакам.

Обсяг продукції у вартісному вираженні визначається показниками: 

товарна продукція - це вартість продукції, призначеної для реалізації (готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру); 

валова продукція - це сума вартості усіх видів продукції, виробленої підприємством і окремих елементів, що входять до складу товарної продукції, включаючи зміни залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини і матеріалів замовника і деякі інші елементи; 

чиста продукція характеризує знову створену вартість у результаті промислово-виробничої діяльності підприємства за визначений період. Вона визначається вирахуванням з обсягу валової продукції матеріальних витрат і суми амортизаційних відрахувань; 

реалізована продукція - це вартість відпущеної продукції й оплаченої покупцем у звітному періоді. 

2. Порівняльна економічна ефективність капітальних вкладень. Метод приведених витрат

Фінансова діяльність будь-якого підприємства потребує періодичного прийняття рішень стосовно інве-стування фінансових ресурсів на оновлення наявної матеріально-тех-нічної бази, на розширення обсягу виробництва (послуг, робіт), а також на освоєння нових видів діяльності, включаючи інвестування коштів на ринку капіталів, у цінні папери тощо. За законодавством України, всі інвестиції поділяються на капіталь-ні та фінансові. Під капітальними інвестиціями розуміється вкладен-ня грошей в основні засоби (будин-ки, споруди, інші об'єкти нерухомої власності) та нематеріальні активи, а під фінансовими інвестиціями — вкладення грошей у придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів, інших фінансових інструментів.

Обмеженість вільних фінансових ресурсів, які можна використовувати для інвестування, наявність альтернатив-них варіантів обумовлюють необхідність глибокої аналі-тичної проробки проектів як на стадії прийняття рішень про вкладення коштів у той чи інший проект, так і на стадії оцінки ефективності його впровадження.

Головний критерій оцінки інвестицій — їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через певні грошові потоки, які генеруються втіленням у життя профінансованих проектів. Це можуть бути при-бутки від реалізації (продажу) продукції, якщо інвестова-ний проект пов'язаний з виробництвом товарів (робіт, по-слуг), дивіденди і проценти на вкладений капітал в акції інших компаній, прибуток від вкладення коштів у торгів-лю, інші посередницькі операції, проценти на вкладені на депозити кошти у комерційні банки тощо.

Ключовою проблемою для вироблення правильних підходів до оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок грошови-ми потоками (а саме на цьому грунтуються розрахунки окупності інвестицій) є проблема зіставності суми інвес-тицій з одержаними доходами з урахуванням усіх фак-торів зміни цінності грошей у часі, в тому числі такого фактора, як середньоринкові (або інші